Брашов - прогулянка красивим середньовічним містом

Брашов - найбільше місто Трансільванії з чудово збереженим історичним центром, безліччю цікавих пам'яток й кльовими оглядовими майданчиками в навколишніх горах. Тут приємно гуляти й звідси легко добиратись до численних пам'яток регіону. Брашов - вічний суперник Сібіу в боротьбі за титул найкрасивішого міста Румунії.

Ранок у Сігішоарі. Ви не висипаєтесь? Куди не висипаюсь? У нас видався черговий насичений день! Прокинулись в середньовічній Сігішоарі, день провели в найбільшому з красивих міст Румунії - Брашові, а заснули під стінами "замку  Дракули" в Брані. І от дається ця насиченість тим, хто не лінується встигати на ранкові електрички. В режимі "соники" (тваринки типу слоники тіки дуже заспані й ходять дещо непевно) дістались з кемпігу на залвокзал - по дорозі до якого нас обгавкали  з кожного другого двору (не забуваймо в якій ми країні). Перед самим вокзалом невелика перешкода - підзалитий водою перехід, атмосфера якого нагадує про різні кримінальні фільми.

Залізницею до Брашова. Поїзд Сігішоара-Брашов був найубитішим з поки що бачених в Румунії - старий на вигляд й із так сильно замальованими графіті вікнами, що нічого за вікном побачити не вдалось. Проте, це було навіть в чомусь доречно - більшість дороги я проспав, обійнявши рюк й впершись обличчям в його клапан. Поїзд відправився з Сігішоари із запізненням на 40 хв й прибув до Брашова на годину пізніше, ми вже звикли до цієї пунктуальності.. 

Вокзали великих міст в Румунії мають пристойний вай-фай, що, в купі з дощем, затримало нас на вокзалі Брашова годинки на півтори - щось запостив, щось відповів, щось прочитав... За цей час на вулиці пройшла злива й погода знову повернулась до придатної для прогулянок. 

Прогулянка Брашовом. Отже, Брашов - свого часу це було перше відоме мені красиве місто Румунії, про яке начитався й куди дуже хотів потрапити та побачити ці червоні дахи, гострі шпилі поміж зелених гір й  іншу ефектну історичну архітектуру! Далі дізнався, що у регіоні ще багато цікавого й що Сібіу та Сігішоара не менш вражаючі, але Брашов так і залишився якимось символічним, бажаним, таким собі уособленням красивого міста. І от я на нього "насуваюсь"...

До центру від зал. вокзалу, звісно, ходить транспорт, але гуляти завжди цікавіше! Дійшли за півгодини й з "піт стопом" в фаст-фуді. Кава за 3 леї, величезна порція м'яса з гарніром з фрі та салату - 12 лей. Ммм, за межами туристичних центрів ціни норм і жити стає зовсім зручно! Турбує лиш, як місцеві ті величезні порції їдять? Але якось їдять же! Скоро й до центру дістались, попутно обговорюючи "латиноамериканські форми" місцевого люду.  Насправді оцей підхід до їжі часто зустрічався в Румунії й далі по Балканах - коли фаст фуд пропонує величезну порцію різного смаженого-поживного за досить доступні гроші. Для тих, хто не сильно переймається здоровим харчуванням, звісно. Гіроси, різне смажене м’ясце з гарніром, щось таке як на фото.

Щедрі порції румунського фаст-фуду

Сучасний Брашов - велике місто із населення понад 250 тисяч чоловік. Так, за українськими та багато якими ще мірками, це не дуже велике місто. Але, все ж, для Румунії це досить багато. За розмахами нагадує наші обласні центри.

Брашов місто трохи більше, ніж дотепер нами відвідувані - тому центр обладнано  дідусями з шахами та нардами на лавочках, прямо як Київ. Відправили з величезного поштового відділення листівки до України й скоро набрели на найголовніше - історичну центральну частину з пішохідними вулицями, площами, соборами й чудовою ратушею. Діловий та історичний центри тут дещо розмежовані, хоча й поруч однин від одного знаходяться. Центральна площа, до речі, називається дуже знайомим іменем - Ринок і, так, це дійсно найкрасивіше та найфотогієнічніше місце у Брашові. На мою думку. 

Модерна архітектура на підході до центру міста

Ратуша досить стара - заснована ще в  кінці 15 ст (не пізніше 1515 року),  та досить красива - у мене на диво не виникало питань, яку саму фотку зробити титульною, там має бути ратуша.  В то й же час башта обзавелась підземеллями з архівами та годинником на вежі. Давненько це було, так. Будинок пережив кілька землетрусів та перебудов, влада працювала у ньому до 1878 року, після чого переїхали в новий будинок. На початку 20 ст. Ратушу хотіли зруйнувати під новобудову, але після інформаційної кампанії в пресі передумали. З 1950 року в будинку Ратуші знаходиться краєзнавчий музей.  Цікавий факт - про ратушу немає сторінки в укр/рос/англ Вікі, описів взагалі не дуже багато - довелось за допомогою гугл-транслейта, старих студентських знань та нецензурних виразів читати румунські публікації.

Ратуша та центральна площа Ринок у Брашові

Брашов засновано у 1211 році як фортецю Тевтонського ордену під дивною назвою Кронштадт (задовго до різних балтійських матросів). Вже за кілька десятиліть цілком собі вживалась назва Брашов ( за однією з версій, походить від печенізького слова "барасу" -  "фортеця"), яка й дожила до нашого часу. Й місто дожило, і не простим - а яскравим. Основний кайф у Брашові - це масштаб центральної частини, де можна довго блукати красивими вулицями й задивлятись на будинки. Навколо ратуші - пішохідна частина з кількох вулиць, де, як і має бути в таких місцях, багато яскравої архітектури, кав’ярень, магазинів з сувенірами та інших, потрібних туристам закладів. Все в досить пристойному стані, помітно, що туристичні об"єкти реконструюються та підтримуються. 

Центральна частина Брашова наповнена цікавими будинками та старовинною архітектурою

Брашов - один з великих центрів місцевих саксонців, що відобразилось в архітектурі - тільки величезна готична Чорна церква чого варта. Вражає, незважаючи на теперішній ремонт. Збудовано Чорну Церкву в 14 ст., а в теперішньому вигляді сформувалась в 17 ст. Різні джерела називають її найбільш просторою на Балканах - водночас вміщує до 5 тис. чоловік. Повірим на слово, нас не багато щоб це перевірити. Ззовні вона дуже велика й "по-готичному" не обділена "гостро-суворою" красою. Усередині церква теж крута й може похвалитись красивими фресками та величезною колекцією східних килимі. Нажаль, при нас церква була закрита на щось типу ремонту

Брашов - батьківщина Йоганеса Хонтеруса, діча першої половини 16 ст., послідовника Лютера й лідера місцевих протестантів. Актуальний факт в рік 500-річчя Реформації. Крім просуванні "нових віянь" у світогляді, Хонтерус заснував першу в регіоні друкарню, яка, до речі, й румунською мовою друкувала. Теж вперше. Створена ним мапа Трансільванії стала кращим джерелом по географії регіону аж до 18 ст. Зараз пам'ятник Хонтерусу стоїть перед Чорною Церквою.

Вражаюча Чорна церква 14 ст. у Брашові

Як і в Сібіу, Брашов чудово підходить для прогулянок із задоволенням. На центральних піших вулицях буде багато людей, а як трохи в сторону відійти - то досить безлюдно. Як й часто в таких місцях. Чому люди сидять в одних і тих же точках, цікавого ж куди більше? Поміж будинками виділяються храми. Зокрема,  великою й потужною виглядає синагога. Ну, на той момент я так думав, але що таке справді велика й потужна синагога дізнався в Угорщині, про це ще буде згодом.

Все ще не можу натішитись великою кількістю красивих будинків в хорошому стані

Архітектура Брашова. Червоненький будинок - синагога.

Центр міста досить просторий, й віддаляючись від нього в тому чи іншому напрямку, красиві будинки ще довго супроводжують рух. Дійшли до якоїсь арки з колонами над вулицею - виявилась міською брамою. Однією із міських брам, бо їх тут кілька поруч. Брама Шкей збудована в 1823 році в класичному стилі (колони, так) і з метою розвантажити браму Катерини - невеликий прохід у вежі поруч. Іграшкова така брама на вигляд, не відразу помітили. А, між іншим, одна з 4-х головних брам міста, збудована в 16-му ст. Ще називалась Волоською, бо лиш через волохи (предки румун) могли заходити в місто. Інколи, не завжди. І жити в місті волохи не могли, і торгували тільки після сплати податків. Все добре там із протекціонізмом було, загалом.

Брами старого Брашова.

Одна з вулиць міста притягує туристів своєю нетривіальною шириною. Страда Сфорій точно найвужча у місті вулиця, а якщо вірити неперевіреним джерелам (чого робити не рекомендую, але що часто роблять різні інформаційні сайти) - найвужча у Європі. Насправді в Європі точно існує декілька вужчих аналогів, але вулиця шириною від 111 до 130 см - це дійсно прикольно. Збудували вулицю в 16 ст. як пожежний хід. зараз хід переважно туристичний. Ми, можна сказати, випадково наштовхнулись - помітили що туристи десь зникають, підійшли до того місця... й теж зникли. Довжина цієї щілинки - 80 м.

Страда Сфорій - найвужча вулиця Брашова

Прогулюючись далі за принципом "куди очі ведуть", гуляємо красивими вулицями. Вийшли до невеликої площі з високою шпилястою церквою, чимось схожою на Діснейленд. Виявилось що це православний храм св Миколая 13 ст., сучасна будівля якого відновлена в 15 ст за допомогою такого собі Влада Цепеші, а згодом ще багато коли добудована, в тому числі й за пожертвування цілих тобі російських імператорів. От чого їх сюди ще у 18 ст. тягнуло? Церква має незвичні для православної архітектури готичні форми й взагалі досить цікава. Усередині є фрески, бібліотека й саме тут у 18 ст. були надруковані перші книги румунською мовою.

Церква святого Миколи та красивий будинок поруч

В сувенірних магазинах, яких у Брашові достатньо таки безліч, впадає до ока деяка подібність румунських вишитих сорочок до наших. Здається, у Східній Європі всі щось вишивають . Подібне бачили й на Кіпрі свого часу, а згодом й у інших країнах регіону. Але таких насичених та наворочених, як у нас можна знайти - більше не бачили ніде. Моя сувенірна програма куди простіша - листівки й магнітик на холодильник. Листівки відправити, магнітик - довезти до холодильника. Решта якось мало приваблює, хіба б щось дійсно смачне, особливе чи корисне було б. З смачного запам"ятались млинці з Нутеллою на Центральній площі - це не сувенір, але тягнуло на них більше ніж на дрібнички з магазинів. І в будинки з написом "урсус" теж тягнуло - літо все-таки, спека, ми не те щоб давно з гір спустились :-)

Брашов: сувенірний магазин та пивнушка на одній з вулиць

Місто Брашов засноване вояками й чи не завжди було військовим центром - по сьогодні височіє фортеця зразка 17 ст. Фортеця досить далеко від історичного центру й була чимось на зразок зовнішнього оборонного рубежа. Укріплення а цьому місці збудовані ще в 16 ст з дерева, в 17 ст - перебудовані в камені, а у 18 - покинуті за непотрібністю і застаріванням. Згодом використовувалась як в’язниця, руйнувалась й відбудовувалась. Зараз щось типу пам’ятки, яка доповнює кльовий оглядовий майданчик, який розташований на горі над містом з боку, протилежного від іншої, більш відомої гори Темпа - куди їздить канатна дорога й де є великий "як Hollywood" напис "BRASOV".  Від фортеці чудові види на місто, а поруч велика галявина поміж дерев, запримітили її як зручну для ночівлі з наметом.

У Брашові збереглись й міські укріплення - декілька веж (Чорна та Біла, з невеликими експозиціями зброї та оглядовими майданчиками), бастіон  Ткачів (під канаткою знаходиться), та вже згадані брами міста. 

Фортеця у Брашові й вид на центральну частину міста

Біла башта - вид з центральної частини

Гора Тампа з оглядовим майданчиком та вказівник до канатної дороги туди

Брашова нам було відверто мало. Одного дня не вистачило й хотілось ще погуляти цим чудовим містом, й більш глибоко зазирнути в його цікавинки. Буде привід повернутись. А на ніч зрулили в одне невелике, але дуже відоме містечко поруч із Брашовим, куди їхати усього пів години, але де є відомий усім замок, гори і потрібний нам кемпінг. Мова про Бран. Далі буде.