Суботів: де жив Богдан Хмельницький, або 5 грн на місцевості.

Суботів - відоме село в Черкаській області, де знаходився родовий маєток гетьмана Богдана Хмельницького, а згодом розташувалась одна з його резиденцій. Від маєтку залишилось не багато, а от велична церква-усипальниця Хмельницького на місці й добре знайома усім, хто тримав в руках купюру в 5 гривень. При цьому, де насправді поховано гетьмана, невідомо й по сьогодні. Доповнює враження від Суботова ідилічна милота української глибинки.  

Від Чигирина до Суботова

Дістались Суботова в не самий звичний спосіб - прогулянкою уздовж річки Тясмин з Чигирина. Спосіб не дуже швидкий, зате красивий і доступний завжди -  на відміну від автобусів, які між цими пунктами ходять усього лиш двічі на день. Від Чигирина до Суботова сім кілометрів уздовж річки, де в оточенні високих зелених берегів простяглись просторі луки, в березні подекуди ще залиті водою. Тут у давнину проходив Суботівський шлях, також це один з великих шляхів набігів татар на Україну. Ми оце майже повторювали їхній рух - тільки нам хотілось не стільки ясиру, скільки спати, так як попередня ніч “електричкінгу” з Березової Рудки до Черкас й ранкова прогулянка Чигирином вже добре давались взнаки. В якийсь момент короткий привал перетворився на півторагодинний сон на рюкзаках, після чого ми відчули неабиякий приплив енергії й долетіли до Суботова трохи більш ніж за годину.

Прогулянка долиною Тясмину

Перші враження від Суботова були специфічними - перш ніж дійти до центральної частини, пройшли повз десятки закинутих й напіврозвалених хат. “Шевченківських” мазанок під солом’яною стріхою не помітили, але хати достатньо старі й традиційні. Сумне видовище - така собі маленька Прип'ять. Нажаль, видовище це поширене в багатьох районах Центральної й Північної України.

 

Старі хати Суботова, багато з яких закинуті.

Про Суботів відомо з 17 ст., як хутір неподалік Чигирина. До того ж - є якісь розкопані сліди поселень Київської Русі та ще давніших часів (включно з тритисячолітніми), але інформації про ті часи мало. Відносно “гориста” місцевість та можливість контролювати рух уздовж Тясмина й спонукали до появи в цих місцях укріплень в часи протиборства з кочівниками. Так з’явилась фортеця також пожвавішали й виник хутір Суботів - на початку він 17 століття належав на замковій горі у Чигирині, а згодом під її захистом завирувало життя. Околиці сотнику Михайлу Хмельницькому, батькові відомого усім нам Богдана Хмельницького.

Захоплення Суботова польським шляхтичем Чаплинським й стало тією іскрою, яка запалила вогонь великої війни козаків проти поляків. Забрав поляк хутірець, козак сходив “за хлопцями”, тут і почалось….. бо терпіти несила була вже всім, по ходу. Емоції учасників плавно наклались на пік чергового малого льодовикового періоду, коли хавчику виростає менше, ніж очікується й наміри когось бити у людей стають серйозними. У результаті Річ Посполита попрощалась з роллю однієї з могутніх держав континенту й повільно “пішла по похилій”, козаки створили власну державу, яка “по похилій” пішла відразу по смерті Хмельницького, але (тим не менше) проіснувала ще 130 років. Битв і боїв, жертв, руйнувань, політичних  ігор, культурних підйомів, зрад і перемог, перекроювань карти й інших наслідків було більш ніж досить  - загалом, нормальний історичний процес на свою епоху. Подальша історія більш типова для свого регіону - гайдамаки навідувались, Шевченко на історичних матеріалах писав вірші й картини, знову гайдамаки навідувались, тихе існування в ХХ ст. з перервами на катаклізми. Так і стоїть Суботів - миле невелике село з великою церквою й пам’ятним місцем часів козацьких воєн

Неординарний вид на відому пам"ятку

Іллінська церква

 Іллінська церква у Суботові сподобалась нам куди більше, ніж усі бутафорські реконструкції, бачені до того в Чигирині. Церква справжня - якщо можна так сказати й гармонічна, має "красиві форми”, гарно поєднується з середовищем й по своєму велична. Церква чимала й помітно її здалеку, з різних сторін виглядає по іншому.  Вперше ми її побачили з-за парканів й заповнених дровами дворів понад річкою - нетиповий ракурс. Стиль - раннє бароко, має оборонні риси. Церкву збудували за наказом Богдана Хмельницького як родову усипальницю. При цьому, де саме поховано гетьмана й чи поховано взагалі - достовірної інформації нема. Загадка. Є версія, що тіло гетьмана витягнули звідси поляки ще у тому ж 17 ст. Є версія, що козаки десь переховали по своєму. Достеменно невідомо. Відомо тільки, що територію церкви неодноразово перекопували у різний час.

Навколишні пейзажі не дуже сильно змінились з часів Хмельницького - хатки заможнішими стали деякі, а долина річки все та ж. На тлі цього церква особливо велично виглядає. Звісно що, ми знайшли ракурс, щоб церква виглядала "як на 5 грн". Позаду церкви є кілька козацьких хрестів, попереду - недіюча криниця. Усередину я не рвався, а зовнішня територія усього достатньо доглянута. Відчувається рука Ющенка, який “зливши” своє президентство в багатьох сферах, умудрився залишити по собі цілком очевидні цінності, зокрема, доглянуті й відбудовані пам'ятки історії. 

Іллінська церква у Суботові

Територія замчища на сусідньому від церкви пагорбі - пам'ятка куди менш зрозуміла. За 10 грн можна зайти на територію, оглянути місце розкопок умовного "палацу Хмельницького" в критому павільйоні й  трохи різного дріб'язку, як от півдесятка невеликих гармат, контури валів, дерев'яну новозбудовану вежу та автентичну хатинку типу "шевченківська", вхід в яку коштує додатково дві грн. Хата під солом'яною стріхою й з глечиками - чудове місце для "типових" фото.  Взагалі - усі ці  конструкції виглядають достатньо бідно, а павільйон якийсь недоречний й помітно псує пейзаж. Гадаю - свого часу тут “закопали в землю” багато грошей й його звели щоб видно було хоч якусь роботу. Палац, здається, так і не знайшли. Ще в музеї дуже низька інформативність - ходиш такий і нічого не дізнаєшся для себе нового, крім факту що тут колись сам Хмельницький жив. Музей конче треба наситити інформацією - роздруківками історії, фотками реконструкцій й різним цікавим, що по темі підібрати можна. Це те, що потребує не стільки коштів, скільки праці. Потік відвідувачів, до речі, у вихідний день був чималим, приїжджали переважно власними авто. Потенційно дуже цікава пам’ятка це й маршрути цікаві навколо - Чигирин, Холодний Яр, до інших цікавинок Черкащини теж недалеко.

Тут колись стояв невеликий замок Богдана Хмельницького


Розкопки якоїсь будівлі, не палац але теж щось древнє

Фотопридатна "шевченківська" хата

Як доїхати до Суботова?

З громадським транспортом в Суботові туго - автобус двічі на день йде на Черкаси (востаннє - в 13,40-14,00) й на Чигирин (востаннє в 17,50-18,00) От і усе. Зупинка трохи на віддалі від церкви - у центрі села. І, якщо "на Черкаси" коло Іллінської церкви ще стане, то "на Чигирин" - ні, треба трохи прогулятись. Дорога, до речі, цікава - далі маршрутка на Черкаси йде на Медведівку, де Холодний Яр поруч. В купі з красивою природою маємо цікавий туристичний маршрут, важко прохідний громадським транспортом. Зате для автомобільних подорожей - в самий раз.

Навколо зупинки оглянули "осередок цивілізації" у вигляді сільради (?) з працюючим через гучномовець радіо (!?), кількома магазинами й "олдскульним" кафе-магазином у стилі "соцреалізму". Справжнього, не як "Катюша" - з вкритою рельєфною плиткою хвилястою стелею, сумним набором товарів, вкілька раз старшим за мене годинником з "шишками", рахівницею, дядьками що ріжуться в карти, захожими пияками схожими чи то на Моряка Папая в старості чи то на персонажа з "Деревни дураков" й приємною продавщицею, яка над усім цим "володарює". Є ще солідний на вигляд генделик біля річки, куди податись не наважились - занадто пафосно виглядав. І якась торгівля біля церкви влітку є, зараз зачинено. Знайомі, до речі, розповідали, що корчма поруч із церквою сподобалась смачною їжею з печі. Наш формат “електричкінгу” все ж більше штовхав в совковість магазину, ніж у корчму. Місцеві досить привітні, намагаються розповісти пошлуваті віршики й просто кажуть "заходьте ще". В магазині ж взяли квитки на один з численних нічний потягів до Києва зі станції Тараса Шевченка, спланувавши тим самим завершення поїздки. 

Генделики Суботова - від колоритних до дуже колоритних

Дочекавшись нашої маршрутки (однієї з тих двох), "телепортнулись" до Чигирина, й майже відразу,  іншою маршруткою до Черкас. Наступний етап - електричка до Тараса Шевченка й звідти потяг до Києва. Через накопичений недосип усе це непомітно й фрагментами пробігало повз нас, встигали тільки очима кліпати. Так завершилась ця хаотична вільна подорож Київ-БерезоваРудка-Черкаси-Чигирин-Суботів-Київ. Місця цікаві. Наступна подорож у цей регіон, сподіваюсь, буде до Холодного Яру.