середа, 6 квітня 2016 р.

Суботів: де жив Богдан Хмельницький, або 5 грн на місцевості.

Суботів - відоме село в Черкаській області, де знаходився родовий маєток гетьмана Богдана Хмельницького, а згодом розташувалась одна з його резиденцій. Від маєтку залишилось не багато, а от велична церква-усипальниця Хмельницького на місці й добре знайома усім, хто тримав в руках купюру в 5 гривень. При цьому, де насправді поховано гетьмана, невідомо й по сьогодні. Доповнює враження від Суботова ідилічна милота української глибинки.  
Суботів


Від Чигирина до Суботова


Дістались Суботова в не самий звичний спосіб - прогулянкою уздовж річки Тясмин з Чигирина. Спосіб не дуже швидкий, зате красивий і доступний завжди -  на відміну від автобусів, які між цими пунктами ходять усього лиш двічі на день. Від Чигирина до Суботова сім кілометрів уздовж річки, де в оточенні високих зелених берегів простяглись просторі луки, в березні подекуди ще залиті водою. Тут у давнину проходив Суботівський шлях, також це один з великих шляхів набігів татар на Україну. Ми оце майже повторювали їхній рух - тільки нам хотілось не стільки ясиру, скільки спати, так як попередня ніч “електричкінгу” з Березової Рудки до Черкас й ранкова прогулянка Чигирином вже добре давались взнаки. В якийсь момент короткий привал перетворився на півторагодинний сон на рюкзаках, після чого ми відчули неабиякий приплив енергії й долетіли до Суботова трохи більш ніж за годину.
ТясминIMG_4630БРЧСIMG_4636БРЧСIMG_4646БРЧС
Прогулянка долиною Тясмину

Перші враження від Суботова були специфічними - перш ніж дійти до центральної частини, пройшли повз десятки закинутих й напіврозвалених хат. “Шевченківських” мазанок під солом’яною стріхою не помітили, але хати достатньо старі й традиційні. Сумне видовище - така собі маленька Прип'ять. Нажаль, видовище це поширене в багатьох районах Центральної й Північної України.

 IMG_4649БРЧСIMG_4652БРЧС
Старі хати Суботова, багато з яких закинуті.

Про Суботів відомо з 17 ст., як хутір неподалік Чигирина. До того ж - є якісь розкопані сліди поселень Київської Русі та ще давніших часів (включно з тритисячолітніми), але інформації про ті часи мало. Відносно “гориста” місцевість та можливість контролювати рух уздовж Тясмина й спонукали до появи в цих місцях укріплень в часи протиборства з кочівниками. Так з’явилась фортеця також пожвавішали й виник хутір Суботів - на початку він 17 століття належав на замковій горі у Чигирині, а згодом під її захистом завирувало життя. Околиці сотнику Михайлу Хмельницькому, батькові відомого усім нам Богдана Хмельницького.

Захоплення Суботова польським шляхтичем Чаплинським й стало тією іскрою, яка запалила вогонь великої війни козаків проти поляків. Забрав поляк хутірець, козак сходив “за хлопцями”, тут і почалось….. бо терпіти несила була вже всім, по ходу. Емоції учасників плавно наклались на пік чергового малого льодовикового періоду, коли хавчику виростає менше, ніж очікується й наміри когось бити у людей стають серйозними. У результаті Річ Посполита попрощалась з роллю однієї з могутніх держав континенту й повільно “пішла по похилій”, козаки створили власну державу, яка “по похилій” пішла відразу по смерті Хмельницького, але (тим не менше) проіснувала ще 130 років. Битв і боїв, жертв, руйнувань, політичних  ігор, культурних підйомів, зрад і перемог, перекроювань карти й інших наслідків було більш ніж досить  - загалом, нормальний історичний процес на свою епоху. Подальша історія більш типова для свого регіону - гайдамаки навідувались, Шевченко на історичних матеріалах писав вірші й картини, знову гайдамаки навідувались, тихе існування в ХХ ст. з перервами на катаклізми. Так і стоїть Суботів - миле невелике село з великою церквою й пам’ятним місцем часів козацьких воєн
Суботів
Неординарний вид на відому пам"ятку

Іллінська церква

 Іллінська церква у Суботові сподобалась нам куди більше, ніж усі бутафорські реконструкції, бачені до того в Чигирині. Церква справжня - якщо можна так сказати й гармонічна, має "красиві форми”, гарно поєднується з середовищем й по своєму велична. Церква чимала й помітно її здалеку, з різних сторін виглядає по іншому.  Вперше ми її побачили з-за парканів й заповнених дровами дворів понад річкою - нетиповий ракурс. Стиль - раннє бароко, має оборонні риси. Церкву збудували за наказом Богдана Хмельницького як родову усипальницю. При цьому, де саме поховано гетьмана й чи поховано взагалі - достовірної інформації нема. Загадка. Є версія, що тіло гетьмана витягнули звідси поляки ще у тому ж 17 ст. Є версія, що козаки десь переховали по своєму. Достеменно невідомо. Відомо тільки, що територію церкви неодноразово перекопували у різний час.

Навколишні пейзажі не дуже сильно змінились з часів Хмельницького - хатки заможнішими стали деякі, а долина річки все та ж. На тлі цього церква особливо велично виглядає. Звісно що, ми знайшли ракурс, щоб церква виглядала "як на 5 грн". Позаду церкви є кілька козацьких хрестів, попереду - недіюча криниця. Усередину я не рвався, а зовнішня територія усього достатньо доглянута. Відчувається рука Ющенка, який “зливши” своє президентство в багатьох сферах, умудрився залишити по собі цілком очевидні цінності, зокрема, доглянуті й відбудовані пам'ятки історії. 
СуботівIMG_4681БРЧСIMG_4695БРЧССуботів
Суботів
Іллінська церква у Суботові

Територія замчища на сусідньому від церкви пагорбі - пам'ятка куди менш зрозуміла. За 10 грн можна зайти на територію, оглянути місце розкопок умовного "палацу Хмельницького" в критому павільйоні й  трохи різного дріб'язку, як от півдесятка невеликих гармат, контури валів, дерев'яну новозбудовану вежу та автентичну хатинку типу "шевченківська", вхід в яку коштує додатково дві грн. Хата під солом'яною стріхою й з глечиками - чудове місце для "типових" фото.  Взагалі - усі ці  конструкції виглядають достатньо бідно, а павільйон якийсь недоречний й помітно псує пейзаж. Гадаю - свого часу тут “закопали в землю” багато грошей й його звели щоб видно було хоч якусь роботу. Палац, здається, так і не знайшли. Ще в музеї дуже низька інформативність - ходиш такий і нічого не дізнаєшся для себе нового, крім факту що тут колись сам Хмельницький жив. Музей конче треба наситити інформацією - роздруківками історії, фотками реконструкцій й різним цікавим, що по темі підібрати можна. Це те, що потребує не стільки коштів, скільки праці. Потік відвідувачів, до речі, у вихідний день був чималим, приїжджали переважно власними авто. Потенційно дуже цікава пам’ятка це й маршрути цікаві навколо - Чигирин, Холодний Яр, до інших цікавинок Черкащини теж недалеко.

IMG_4702БРЧСIMG_4703БРЧССуботів
IMG_4704БРЧСIMG_4711БРЧС
Тут колись стояв невеликий замок Богдана Хмельницького

Суботів
Розкопки якоїсь будівлі, не палац але теж щось древнє

Суботів
Фотопридатна "шевченківська" хата

Як доїхати до Суботова?

З громадським транспортом в Суботові туго - автобус двічі на день йде на Черкаси (востаннє - в 13,40-14,00) й на Чигирин (востаннє в 17,50-18,00) От і усе. Зупинка трохи на віддалі від церкви - у центрі села. І, якщо "на Черкаси" коло Іллінської церкви ще стане, то "на Чигирин" - ні, треба трохи прогулятись. Дорога, до речі, цікава - далі маршрутка на Черкаси йде на Медведівку, де Холодний Яр поруч. В купі з красивою природою маємо цікавий туристичний маршрут, важко прохідний громадським транспортом. Зате для автомобільних подорожей - в самий раз.

Навколо зупинки оглянули "осередок цивілізації" у вигляді сільради (?) з працюючим через гучномовець радіо (!?), кількома магазинами й "олдскульним" кафе-магазином у стилі "соцреалізму". Справжнього, не як "Катюша" - з вкритою рельєфною плиткою хвилястою стелею, сумним набором товарів, вкілька раз старшим за мене годинником з "шишками", рахівницею, дядьками що ріжуться в карти, захожими пияками схожими чи то на Моряка Папая в старості чи то на персонажа з "Деревни дураков" й приємною продавщицею, яка над усім цим "володарює". Є ще солідний на вигляд генделик біля річки, куди податись не наважились - занадто пафосно виглядав. І якась торгівля біля церкви влітку є, зараз зачинено. Знайомі, до речі, розповідали, що корчма поруч із церквою сподобалась смачною їжею з печі. Наш формат “електричкінгу” все ж більше штовхав в совковість магазину, ніж у корчму. Місцеві досить привітні, намагаються розповісти пошлуваті віршики й просто кажуть "заходьте ще". В магазині ж взяли квитки на один з численних нічний потягів до Києва зі станції Тараса Шевченка, спланувавши тим самим завершення поїздки. 
Суботів
IMG_4724БРЧСIMG_4668БРЧС
Генделики Суботова - від колоритних до дуже колоритних

Дочекавшись нашої маршрутки (однієї з тих двох), "телепортнулись" до Чигирина, й майже відразу,  іншою маршруткою до Черкас. Наступний етап - електричка до Тараса Шевченка й звідти потяг до Києва. Через накопичений недосип усе це непомітно й фрагментами пробігало повз нас, встигали тільки очима кліпати. Так завершилась ця хаотична вільна подорож Київ-БерезоваРудка-Черкаси-Чигирин-Суботів-Київ. Місця цікаві. Наступна подорож у цей регіон, сподіваюсь, буде до Холодного Яру.