Тараканівський форт – грандіозне закинуте укріплення

Тараканівський форт це чи не найбільш вражаюче, серед маловідомих і найбільш маловідоме, серед вражаючих місць нашої країни. Грандіозні кількаповерхові укріплення тепер приховані лісом й тільки допитливі мандрівники періодично блукають серед старих казематів, підземних ходів, ровів та казарм.   

--> Тараканівський (або Дубенський форт) збудовано в кінці ХІХ ст. неподалік села Тараканів (в ті часи це була прикорднонна фортеця на межі Російської та Австрійської імперій). Будували масштабно – гарнізон налічував 800 чоловік, озброєння включало далекобійні гармати, а серед приміщень форту є навіть чималенька церква. Більшість приміщень пережили усі навколишні імперії й дотягнули до нашого часу в більш-менш цілісному стані (проте систематично руйнуються за відсутністю догляду). 

Вперше до Тараканівського форту потрапили взимку 2011р. Доїхали тоді з Дубно за символічну плату у 2 грн. по вуха забитим людьми автобусом. Мені в дорозі згадувалась стара добра пісенька:  

“На мені щось повисло, колінами притисло

І дихає грудями у чоло..

У носі чиясь п”ятка, проте втішає згадка,

що їду я до тата на село”

Дорога до форту знаходиться фактично за селом Тараканів, якщо їхати зі сторони Дубно. Вислуховуючи поради десятків місцевих жителів (автобус же забитий, а всі такі гостинні), десантуємось на цвинтарі за селом й гордою ходою прямуємо по дорозі,  відмірюючи обіцяних місцевими 200 м. до форту.  В певний момент здалось, що метрів дещо більше ніж 200… розбрідаємось по лісі у пошуках наших укріплень, з”їжджаємо на нижніх півкулях мозку з горба і - таки опиняємось серед цього дива військових будівельників ХІХ ст.

Визнаю, ця споруда мене особисто дуже сильно вразила. Жодними фотографіями масштаби укріплення передати не можливо! Влітку швидше за все форт потопає в листяно-чагарникових зарослях волинських „джунглів”, а от тоді, взимку, постав у всій свої красі та величі. Форт знаходиться у лісі за селом - віддаленість від жител сприяє відсутності тут лідей. Зате на території помічено справжнього живого зайця і вдосталь слідів різної дичини. Одне насторожує – укріплення зовсім не проти (за звичкою?) жбурнути в гостей цеглиною згори…  

Восени ж форт потопає не у снігу, а в золотавому листі навколишніх хащів.

На території Тараканівського форту

Група наша як тільки побачила укріплення, розбрелась хто куди й надалі хаотично рухалась, періодично пересікаючись сама з собою. Огляд пам”ятки являв броунівський рух, що періодично завмирав у перервах на фотосесії та супроводжувався постійним жбурлянням сніжок в ловлячих гав друзів). Для повного задоволення не вистачало ліхтариків, хоч якогось плану укріплень і розуміння „на фіга всьо ето??!!”. Захоплення масштабністю фортифікації у нашому випадку явно не поєднувалось з усвідомленням, що і як працювало у цій махіні) В наступний візит сюди, восени 2012 р. ці недоліки були виправленні, крім того форт став чи не головною “родзинкою” однієї з наших пригодницько-пізнавальних ігор.

Фортеця здається потужною, але у історії особливо вражаючих згадок про її штурми-облоги якось не збереглось незважаючи на проходження тут кілька раз у різні боки фронтів Першої та Другої світових воєн. Воювати форту довелось зовсім трішки – під час Брусилісвького прориву (1916 р). загинуло дві сотні оборонців, а через декілька років поляки витримали атаку “будьонівців”. От і все, мабуть (для розуміння масштабу, в той же час у боях за місто-фортецю Верден загинуло з обох сторін близько мільйона вояк ) Тобто будували це все абсолютно дарма! Чи просто не там збудували..) Вгадали б зодчі з місцем розташування і був би у нас свій Верден чи Осовець…. Але, можливо й на краще, що не вгадали. Форт, здається, до сих пір військовим підпорядковується, що помітно з поступового руйнування і відсутності будь-якого догляду.

Зимовий форт й новітні “завойовники”

Як доїхати до Тараканівського форту? Якщо шестикілометрова прогулянка від Д убно не входить у Ваші плани, то дійте наступним чином: потрібно прийти у Дубно на автовокзал, стати на платформу номер 5 і дочекатись чого-небудь (маршруток у напрямку Львова, Радзвилова і ще бог зна куди – вдень їх багато, повірте). За ціну у 2 грн. вас висадять на цвинтарі за селом (не переплутайте з цвинтарем у селі), обійшовши який просто рухайтесь по дорозі (їх теж не багато). Через кількасот метрів хоч якісь ознаки історичних укріплень ви таки побачите...  Далі ваша справа – вештатись і дивуватись.

Що поїсти? З собою, все з собою! у нашому випадку це було сало з коньячком – на морозі те що треба. Магазинчики у селі є, а от з готелями чи кав”ярнями не дуже склалось. Та й до магазинів теж пройтись треба – форт то за селом вже. На оглядини форта найкраще приїжджати з намірами повернутись до Дубно чи у яке інше велике місто. Подорожуючі  з наметами матимуть перевагу – ліс в наявності, а що. власне, ще потрібно? Тільки джерела не помітили…

Резюме. Оглянути - Тараканівський форт, транспорт – маршрутки з Дубно, харчування – з собою. проживання – з собою або не тут.

Гарної подорожі!

-->