Красива неоготика у Гнівані
Гнівань це маленьке містечко з великим неоготичним костелом і щоб побачити його цілком варто це містечко відвідати. Ми проходили в другий день пішого маршруту Каміно Подоліко
Це розповідь про Гнівань, місто яке ми відвідали під час походу Каміно Подоліко, про який я розповідав окремо, а тут хочеться саме побачене показати, як локацію для поїздок.
Розповідь про цей день походу можна побачити також у відео.
Хвилинка історії. Гнівань, це містечко, нерозривно пов’язане із залізницею, поява якої у 19 столітті призвела до розвитку, забудови і створення як мінімум однієї красивезної пам’ятки. Чогось цікавого про давню історію міста Гнівань нарити не вдалось, хоча таке село існувало й раніше за 19 століття.
У 1870 році було відкрито залізничну станцію Гнівань на залізниці з Києва до Одеси, а завдяки землевласнику Ярошинському тут ще й промисловість розбудувалась (цукроварня, каменоломня).
Залізничну станцію ми й побачили першою в місті, коли йшли в Гнівань з боку Селища на Каміно Подоліко. Мила і спокійна, у скверику перед станцією можна повалятись, до центру декілька кілометрів
В радянський час костел закрили, а у приміщенні розмістили... підшипниковий завод. Кажуть, завод був чотириповерховим. В 1990-х костел відновили.
На костел варто звернути увагу, він дуже красивий й атмосфений, порозглядати оцю шикарну неоготику є сенс витратити час. Щось північне в ньому є, Ганзейське:J
Через дорогу буде пам’ятник Шевченку, за яким бібліотека, де ставлять штампики Каміно. Приємні люди, насправді, нам ще подарували книжку про історію Гніванського костелу
Після костелу ми повернулись до приємного зал.вокзальчика, де у скверику валявся Федір, очікуючи нас з походу за нецікавими йому штампиками.
А руїни цукрового заводу ми проходили, коли йшли далі по Каміно із Гнівані в Могилівку.
Як і кожне місто України, цікавого Гнівань може більше за один костел запропонувати. Може не пам'яток, так ще чогось, колись обов'язково поцікавлюсь, а зараз шуруємо далі.