Неймовірна подорож. Легенда.

Легенда гри  "Неймовірна подорож" й деякі пояснення джерел інформації, завдань гри, сюжетних ліній та процесу створення цього усього.

ПЕРЕДМОВА.

Легенда квесту - історія яка розповідається під час гри, оті тексти які учасники читають на листках завдання й де є підказки, які виводять їх на ті чи інші локації та прояснюють різноманітні зв'язки. Легенда має на меті пов'язати між собою відвідані місця та розв'язані завдання, створивши якусь цілісну історію й дати певні підказки, куди рухатись й що шукати. Іноді легенда більше заплутує учасників, ніж допомагає :-)

Описати легенду цієї гри - завдання досить непросте, оскільки історія вийшла складною й заплутаною, пройшла крізь кілька етапів творення й поєднала в собі історичні факти, літературні твори й мою фантазію. Фантастична лінія була, мабуть, найбільш відчутною.

На початку роботи над грою взагалі хотілось зробити легенду повністю фантастичною – з сюжетами в далеких галактиках із слабкою прив'язкою до реальних локацій. Й обов'язково використати мотиви книги “Путівник Галактикою” (вона ж “Автостопом по Галактиці”) – з її кумедно феєричною сумішшю рельності й фантастики, космічних масштабів іронією та солідною дещицею абсурду. Просто, бо мені то подобалось.

Проте, згодом втрутилась думка, що розповідати історію відвіданих місць, різноманітні пізнавальні факти – все ж потрібно й важливо. І от уже числені факти й історії беруться із краєзнавчих та історичних джерел, додається класика нашої літератури та культури, сюжет змінюється до невпізнаності й стає схожим чи то на фантасмагорію, чи то на стім-панк.

Локації й джерела. Гра відбувалась у Кіровоградській області, маршрут включав міста Олександрія, Знам'янка та Кропивницький. Перед тим потрібно було виконати ряд завдань в Києві. У кожному з цих міст маршрут пролягав так, щоб показати якомога більше місцевих цікавинок - як точки до яких прив'язані завдання, так і ті повз які потрібно проходити у "ігрових пошуках." В Олександрії та Кропивницькому достатньо багато красивих будинків, історичних та пов'язаних з життям відомих людей місцин, просто чимось цікавих чи нетипових місць й про кожне з цих міст я скоро опублікую окремий звіт, подорожній. Багато з них стали локаціями гри.

Історичні факти, описи та просто матеріал для роздумів брались з кількох краєзнавчих джерел. При створенні завдань у Олександрії використовувались матеріали книги Валерія Жванко "Барокові закапелки Олександрії", звідки багато дізнались про історію міста й пов'язаних з ним видатних осіб, яких частково інтегрували в сюжет. В завданнях щодо Кропивницького та Знам'янки більше користувались Вікіпедією та краєзнавчим сайтом "Україна Інкогніта". У тексті завдань можна відшукати помітні цитати з "Енеїди" Котляревського, кілька вкраплень з блогу "Двоє в ліжку не рахуючи коханців", та досить багато посилань до книги "Путівник Галактикою" Дугласа Адамса,  звідки також є кілька персонажів та різних "перегукувань".  Решта ж - моя фантазія, яку цього разу особливо не стримував ;-)  Ілюстрації переважно узяті з сервісу безкоштовних зображень за вільною ліцензією Pixabay, використані відомі ілюстрації до "Енеїди" Анатолія Базилевича, частково є мої фото з гри. Фотозвіт з самої гри й фото локацій - в інших матеріалах.

Завднання. Гра складалась з передгри й гри. Передгра являла собою кілька записів у блозі від  якогось малозрозумілого персонажа, де розкривався початок сюжетної лінії. Прочитавши текст потрібно було зрозуміти що від тебе хочуть й визначити де саме зібрати інформацію щодо точки старту. Підказка - це були місця у Києві, пам'ятні відомими особистостями, тим чи іншим чином пов'язані з Олександрією. Завдання Гри вели по маршруту, виводячи в кінцевому рахунку на фініш. Були як послідовні - головоломка в одному завданні виводить до наступного, крок за кроком; так й збірні - коли для розплутування головоломки потрібно використати якусь інформацію з  кількох попередніх завдань. В послідовних завданнях зустрічалось шифрування (мовою жестів, наприклад), фото-загадки, просто логічні умовиводи коли по тексту потрібно зрозуміти куди йти й щось там відшукати. Збірні завдання - це "хрестики-нулики" та "судоку", поля для яких потрібно було скласти на основі попередньо зібраних цифр, розіграти через розуміння діалогів легенди, а в полі із "судоку" потім за допомогою гри в "морський бій" вистріляти координати фінішу на основі все тих же діалогів з тексту. Деякі з завдань будуть в тексті легенди нижче як приклади.

ЛЕГЕНДА ГРИ

Інструкція до прочитання. Дуже рекомендую звертати увагу на те, що: 

• текст звичайним шрифтом - узятий з краєзнавчих чи літературних джерел, тих що описані вище.  
• текст курсивом - фантастична частина сюжетної лінії , вигадка.
• ТЕКСТ КАПСЛОКОМ - МОЇ СПРОБИ ЩОСЬ ПРОЯСНИТИ. 

В ЛЕГЕНДІ ВИКЛАДЕНІ ТЕКСТИ ЗАВДАНЬ В ПОРЯДКУ ЇХ ВІДКРИТТЯ УЧАСНИКАМИ І ЯКІ ВЕДУТЬ ВІД ЛОКАЦІЇ ДО ЛОКАЦІЇ. ПЕРЕХІД ВІД ЗАВДАННЯ ДО ЗАВДАННЯ ЗДІЙСНЮВАВСЯ ЗА ДОПОМОГОЮ ПОШУКУ ПЕВНИХ ЦИФР ТА ЛІТЕР НА ЛОКАЦІЯХ. ЗРАЗОК ПРОСТОЇ ГОЛОВОЛОМКИ Є В ПЕРШОМУ ЗАВДАННІ. 

ПЕРЕДГРА 

Викладена в кількох розповідях у блозі:

1. Острів
2. Запорожець
3. Шаурма
4. Театральний чат 

ВИ МОЖЕТЕ САМІ СПРОБУВАТИ ВИРАХУВАТИ ТОЧНІ КООРДИНАТИ СТАРТУ ЗА ЦИМИ РОЗПОВІДЯМИ ;-)

З.І. Деякі персонажі з цієї історії абсолютно невипадково можуть бути схожими на знайомих мені туристів;-)

Коротко розповісти сюжет досить складно, але маємо: туристичну групу, яка пішла в похід на острів Великий на Дніпрі І зранку не знайшла навколо себе місто Київ; дивний гурт з неземних персонажів - театр екзотичної реконструкції,  який з якоюсь метою прибув на землю, дещо загубився в просторі та часі й наштовхнувся на оту туристичну групу перед походом; невидимого йеті, який залишився з туристами в той час як решта колективу театру - пара й щось схоже на кіношного Альфа або собаку, опинилась в дивному місті в якомусь іншому часі. Й це місто називалось: 

ОЛЕКСАНДРІЯ

 Й ПЕРШЕ, ЩО ПРОЧИТАЛИ УЧАСНИКИ, БУЛО:

1. Мамо, де ми?

• У 1870-х роках Олександрія була одним з небагатьох міст в Україні, наряду з Єлисаветградом та Херсоном, де діяли аматорські театральні трупи, які ставили п'єси українського репертуару.

• Театральне мистецтво було настільки популярне серед жителів Олександрії, що на початку ХХ століття у місті почала видаватись театральна газета «Олександрійський театральний листок». Це була єдина на усю імперію театральна газета у невеликому провінційному місті

• 29 березня 1911 р. газета писала: “Театрѣ вѣ провинціи является единственнімѣ свѣточемѣ, озаряющимѣ тусклую, сѣренькую жизнь медвѣжьих уголков.”, “Пора посмотрѣть на театръ, какъ на учрежденіе общественное, воспитівающее часто дикіе нраві медвѣжьихъ уголковъ и ихъ единственное культурное развлеченіе. Къ этому вопросу мі еще вернемся.”

• Ще у  80-х роках XIX ст. на тому місці, де нині знаходиться театр, стояв довжелезний дерев'яний сарай, у якому відбувалися вистави. Уявіть собі - сарай для засипки зерна. Останнє слово техніки: в ньому так багато вітрогонів, що як надворі завірюха, то й у театрі теж. Зроблено сцену, гальорку та ящики (ложі). Декорація жахлива: які малюнки на ній - не можна розібрати. Замість місяця в брудному полотні просто кругла дірка вирізана. Робочих на сцені двоє: старий сторож та його дружина».

- Ти що таке читаєш? Це ж зовсім не схоже на оті розповіді замовників про комедії, трагедії, маски й амфітеатри? Де Арістофан? Де гладіатори? Де оргії?

- Але це те, що довідник розповідає про Олександрію, місце, куди ми прибули...

Пара акторів з собачкою, які ніби зійшли з репетиції п"єси Вергілія, Гомера, чи когось іншого з античності обговорювала якісь важливі питання без особливого спокою. Стороннього спостерігача здивувало б те, що з собакою 

вони теж 

спілкувались .

- Я зрозумів, трясця його матері! Це не та Олександрія, це зовсім інше місто, і це не той час - маленька похибка в налаштуваннях двигуна неймовірності, й ось… Уся наша підготовка тепер не спрацює, треба ретируватись хоча б за пояс астероїдів з цієї незрозумілої планети.

- Не гони! Хіба це скасовує мети нашого приїзду? Тай отримаємо на горіхи від Ради за цю втечу.... Чого тобі тут не вистачає?

- Статусу найкрутішого міста сучасності! величезного театру для дій! Величезної вежі для декорацій та передачі! Мудрих філософів для ефектності, антуражу й пошуку питання! Всього того, що мало бути в тій Олександрії.

- Виходу немає, мусимо працювати тут. Театр - це не будівля, це люди! Так, будиночок театру тут маленький, але можливо десь є більший? Вежа - чим тобі ці не до вподоби? А філософів - ти хіба цікавився?? Давай пошуршимо, що тут взагалі є...

Голос знизу: так, розвели тут галас. Нам необхідно дізнатись якомога більше про наміри цього театру й по можливості зіграти в якійсь п'єсі для стартового сюжету. Сподіваюсь наш сценарист не затримається там в Києві, без нього буде складно видати достойний результат. До роботи!!

- Що ти там бормочеш?

- Вивчаю історію театру на планеті за останні три тисячі років. Ми маємо знати, куди потрапили. Дуже коротко й заплутано:

Лір Ібсен Тобілевич Енеїда Расін Арістофан Джульєтта Расін Ужвій Гамлет Арістофан Винниченко Ібсен Мольєр Енеїда Немирович Ібсен Заньковецька Аристофан Ступка Леся Ужвій Жора Енеїда

Немирович Отелло Гамлет Отелло Подерв'янський Расін Арістофан Цісик Ібсен Віктюк Немирович Ионеско Котляревський Арістофан Кропивницький Ужвій Лір Тобілевич Ужвій Расін Ионеско
Цісик Ионеско Франко Расін Арістофан Подерев'янський Енеїда Расін Шекспір Арістофан Віктюк Чаплін Ионеско Ступка Лір Ібсен Заньковецька Ужвій Ступка Тобілевич Ромео Ібсен Чаплін Ібсен Гамлет Енеїда Расін Отелло Яго Ужвій Кропивницький Расін Арістофан Їбсен Немирович Ионеско

ГРА РОЗПОЧАЛАСЬ БІЛЯ КОЛИШНЬОГО БУДИНКУ ОЛЕКСАНДРІЙСЬКОГО ТЕАТРУ.

СПОДІВАЮСЬ, ВИ ЗРОЗУМІЛИ, ЩО ОСТАННІЙ НАБІР ІМЕН ВІДОМИХ ЛЮДЕЙ НЕ БЕЗЗМІСТОВНИЙ, А Є ЗАВДАННЯМ, ЯКЕ ВИВОДИТЬ ДО НАСТУПНОЇ ЛОКАЦІЇ. ТАК, ПО ПЕРШИХ ЛІТЕРАХ, ЦЕ ПРОСТЕ ЗАВДАННЯ.

НАСТУПНІ ДІЇ ЯК СЮЖЕТУ ЛЕГЕНДИ, ТАК І ГРИ ВІДБУВАЮТЬСЯ НА ВУЛИЦІ ЧИЖЕВСЬКОГО Й ПОВ'ЯЗАНІ З ЦИМ, ЧИ НЕ НАЙВІДОМІШИМ УРОДЖЕНЦЕМ ОЛЕКСАНДРІЇ.

2. Він був мрійником, мислителем, філософом ... або, як сказала б його дружина, ідіотом (цитата з ”Путівник Галактикою”)

Два пияки-декоратори, які випадково спостерігали це все, з кам'яним й недоречно протверезілим обличчям таки розповіли собаці дивної породи де шукати філософа, після чого поклялись одне одному не пити мінімум до Різдва, а краще до Пасхи.

“Собака” з двома переодягненими у помірно вишукані кожухи акторами з обличчями античних героїв розшукувала на місцевості обіцяного їм філософа, коли підпростір над ними “дещо просів й розрився” й поміж чимось незадоволених гусей у сусідському дворі матеріалізувався чоловік з рожевим термосом у руках. Прикрутивши чашечку, чоловік розгорнув незрозумілу книгу й почав щось заклопотано читати. За дивним збігом обставин, текст був про відомого місцевого філософа та його походження.

й ще за більш дивним збігом обсавин, будинок філософа знаходився зовсім поруч з театром.

В домі цього чоловіка регулярно проводилися нелегальні зібрання учнів чоловічої та жіночої гімназії. Вітались ми при зустрічах словами: “Да погибнет дом Романовых!”

Взагалі на тему «його гуртки» можна було б написати цілу дисертацію. Вчений, викладач, об'їздив мало не всю Європу і діставшись навіть до Америки, всюди буде прагнути створювати гуртки, використовуючи “олександрійську модель”. “Гуртки з однодумців і опонентів, вільних у суперечках, засідання яких проводилися за чашкою чаю в неформальній домашній обстановці, не вкладалися в звичайну схему “учитель - учень”

Після окупації УНР військами більшовиків, виїхав до Німеччини, де у Гайдельберзькому та Фрайбурзькому університетах поглиблював студії філософії у Ясперса, Гайдеггера, Гуссерля та інших. Досліджує вплив Гегеля на слов'янську науку і вплив німецької філософії на російську літературу.

Працюючи над німецькою містикою, зацікавився містицизмом у творах Сковороди та Гоголя.

- О, ми його вже бачили дорогою сюди, в 4868 

Підліток мріяв стати астрономом і вивчати Всесвіт. Та відкритий ним занедбаний Всесвіт Слов`янської Культури виявився настільки безмежним, що поринувши в нього – залишився у цьому Всесвіті на все життя.

Біографи зазначають, що значний вплив на юного філософа мало олександрійське містечкове середовище, з його різноманітним мовним і етнічним складом, тривалим співіснуванням кількох релігійних громад, еклектичною архітектурою міського центру, ландшафтом околиць і тисячолітнім історичним минулим, пізнавати яке він почав ще дитиною!

І тепер у нього з’явилась можливість поєднати своє дитяче захоплення з поточними справами галактичного масштабу.

- Чи чули ви колись про  Питання життя, Всесвіту і взагалі ? Особливістю цього питання є те, що відповідь на нього відома, але не саме питання. І ось, Путівник підказує, що відповідь буде згенеровано зовсім скоро й зовсім поруч.

Свого часу суперінтелектуальні багатовимірні істоти збудували гігантський комп'ютер, який за розмірами ненабагато перевершував середнє місто і назвали його Глибокодумний. Для визначення відповіді йому знадобилося 7,5 млн років, а в результаті отримали число 42. Дізнавшись результат, істоти були невдоволені, адже не могли зрозуміти його. Однак комп'ютер пояснив, що розрахунки тривали так довго тому, що він не знав запитання. Він сказав, що у правильно поставленому запитанні міститься половина відповіді і щоб знайти це «правильне» запитання, Глибокодумний допоможе цим істотам збудувати новий комп'ютер, а він вже й сформулює Одвічне Питання. І називався цей комп'ютер Земля.

Філософ слухав із широко здивованими очима, й підсвідомо відчував щось подібне до пияків на початку цього завдання. Ще не розуміючи слів комп”ютер та багатовимірність, збагнув що Одвічне Питання звучить круто й йому теж хочеться його знати. Все-таки він філософ. З такими речами можна увійти в історію. Проте сказати поки цього він не міг, оскільки трохи втратив мову.

Забігаючи в майбутнє, треба визнати, що філософ таки увіковічнився з цілком реальними здобутками в своїй галузі. На мапі Олександрії можна знайти батьківський будинок цього філософа з пам'ятною дошкою, гімназію, де навчався філософ, а також вулицю його імені. 

ЗАВДАННЯ МОЖЕТЕ СПРОБУВАТИ РОЗВ'ЯЗАТИ  СЮЖЕТ З ФІЛОСОФОМ  Й ОДВІЧНИМ ПИТАННЯМ - ПЕРЕГУКУВАННЯ З ДУГЛАСОМ АДАМСОМ

3. Вулиця веж

Насправді це - Вулиця Веж. Таких веж і башточок тут збереглося чотири. Їх вік - за 100 років. Відкриває вулицю казкова  башточка зі шпилем на будинку купців з вікнами в «стилі пік». Далі, в густій ​​зелені лип, ховається інша башточка на будинку. Наступна - сама ошатна, а та яка закінчує вулицю - виглядає найбільш велично, романтично, і трагічно.

Невідомі нам архітектори, на замовлення заможних городян не тільки створювали вежі і башточки, вони створювали і глядачів. Адже кожен перехожий, споглядаючи потужні вертикалі такої архітектури, «будується» і мимоволі зростає разом з ними вгору.

Зростав над собою й  артист і режисер Гнат Юра, який у 1911 - 1912 роках відбував військову службу в Олександрії. Він брав участь у драматичному гуртку, виступав у виставах, поставив п’єсу М. Гордіна “Два начала”. В Олександрії Гнат Юра познайомився з Дмитром Чижевським — вже відомим вам майбутнім філософом, славістом, істориком. В будинку Чижевських відбулося святкування Шевченківських роковин, на якому Г. Юра читав поему Тараса “Чернець”.

Однією з давніх мрій військового актора Гната Юри, було поставити “Енеїду” Котляревського й саме зараз він приступив до її реалізації, зібрав основних акторів й саме працював з масовкою, коментарі від чого були дещо дивні: 

- Довго сміявся, коли ці нові й незрозуміло звідки приїзжі актори з”являлись на кастінг в античних образах!! з одного боку це радувало, бо ж знали що і як в оригіналІ. З іншого - в Котляревського все ж трохи інакше. Довелось цих “Афродіт” та “Александрів” переодягати в народні кожухи. І ще вони чомусь дуже цікавляться вежами. В місті їх чотири, відправив до перших двох, нехай знайомляться з нашим чудовим містом.

 

4. Годинник

Якусь мить нічого не відбувалося. Потім, через секунду-дві, нічого продовжило не відбуватися

- Ця вежа нам не підходить, замовники хотіли іншу - Олександрійський маяк. 

- Маяк - не маяк, але ж Олександрійський? 

- Агов, громадяни, де у вас тут ще вежі? 

Громадянин в блєстящєму пальті (впевнено і різко): - Там!

Рік народження цього годинника невідомий, а історія життя нагадує детектив. До Революції вони були встановлені на фантастично красивому будинку з вежами й шпилями.  Війна зруйнувала будинок, а годинник вцілів й “переїхав” на будинок аптеки. З часом аптеку знесли, годинник роздерибанили. Зі слідів ударів зубила по годиннику видно, що хтось намагався виправити напис “Ф. Вінтер” на “С. Зінгер”, а “Петербург” на “Гетеборг”. В 1986-му році годинника реставрували й кажуть, що робота була схожа на розв”язування кросворду. Тепер, дивлячись на вежу з годинником, важко припустити, що вони колись були не разом!!

- Всі думки лиш про шпиль! 

- А я думаю, що все іноді зовсім не таке, як здається - хоча й знаходиться зовсім поруч.

ВЕЖА З ГОДИННИКОМ В ОЛЕКСАНДРІЇ, ЗВИЧАЙНО, НЕ СХОЖА НА ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МАЯК НА КАРТИНЦІ, АЛЕ ТЕЖ НАДЗВИЧАЙНО КРАСИВА Й ЧОМУСЬ ДУЖЕ ПОТРІБНА НАШИМ ГЕРОЯМ.

БІЛЬШЕ ФОТОК З ГРИ МОЖНА ПОБАЧИТИ В ОСНОВНОМУ ЗВІТІ, ВЕЖА ТАМ Є.

5. Зруйнована вежа

Вежа ця - цілий світ. Вона - пірамідальний притулок для сотень живих істот і романтичних душ. Трава, мох, кажани, дверцята в минуле і Ластівчине гніздо, мрії, метелики і сни, і ціла Країна Чудес, і пташиний пух, і павутини, і золотаве світло, і мурахи, і відлуння ... Тим, хто грав там, або близько, хто просто бігав, хоч зрідка поглядаючи на вежу, - пощастило. Тому що вона давно і міцно оселилася в дитячих снах, фантазіях і малюнках. І вежі пощастило. Її пам'ятають. Шкодують. Наслідують.

А ще, лікарняна вежа «працює психотерапевтом». Багато хворих розповідають, що вижили, переборовши смертельні хвороби і травми тільки тому, що дивилися й бачили, як чіпко вежа тримається за життя. Тримається з усіх своїх сил. Тримається не тільки віртуозною кладкою і інженерним розрахунком, але і силою духу своїх будівельників. Вона пережила забуття, пожежі і фашистський грабіж, царів, вождів і багатьох президентів ... І немає тут ніякої містики!

 

ЦІ КРАСИВІ ПОЯСНЕННЯ ДО ЛОКАЦІЙ - З КНИГИ "БАРОКОВІ ЗАКАПЕЛКИ ОЛЕКСАНДРЇ",  А У ВИГАДАНІЙ МНОЮ СЮЖЕТНІЙ ЛІНІЇ ПРИБУЛЬЦІ З КОСМОСУ ЗАТЕСАЛИСЬ ДО КОЛЕКТИВУ ОЛЕКСАНДРІЙСЬКОГО ТЕАТРУ ПІД КЕРІВНИЦТВОМ ГНАТА ЮРИ. АЛЕ У НИХ ЯКАСЬ СВОЯ ГРА, ВОНИ ЩОСЬ ЗАПЛАНУВАЛИ...

-  Це саме те, що нам потрібно! Ми готові для телешоу, ця зруйнована вежа піде в декорації й замовникам сподобається. Також це чудове місце для потужного генератора неймовірності. Це буде неймовірне шоу в найбільш правильному значенні цього слова! Галактика буде наша! 

- Де там Йеті застряг? Давно його не видно й не чути… лиш би встиг повернутись до початку вистави. 

6.  Лос-Анжелес

Широко відомим і дуже важливим є той факт, що істина часто зовсім не така, якою здається. Наприклад, на планеті Земля люди завжди вважали, що вони розумніше дельфінів, тому що придумали так багато: колесо, Нью-Йорк, війни і т. д., в той час як дельфіни тільки плескалися у воді й розважалися. Дельфіни ж, навпаки, завжди вважали себе розумніше людей - причому, з тієї ж самої причини.

Собаки теж вважали себе розумними. Одна з них уважно слухала дискусію нових акторів масовки  й режисера Гната Юри, не подаючи виду, що щось розуміє.

- Ви уявляєте як це буде круто? Нове слово в мистецтві!! Усі будуть вражені!

- Ну.. дуже сміливе рішення, й де я стільки акторів візьму? 

- Ви ж в армії, чи ні? Олександрія – гусарське місто, чи ні? 

- Хм, а це не найгірше рішення!! Цікаве рішення, я б сказав!

Актори з масовки переконали режисера Гната Юру здійснити масштабний проект – перенести виставу за твором Енеїда з театру на вулиці міста! Домовитись з ескадроном гусар не становило проблеми –ті були готові займатись чим завгодно, тільки б не стройовою підготовкою. В коморах театру знайшлось достатньо народного одягу, деяка кількість зброї. Човни на річці теж з часів Котляревського не дуже змінились.

За планом Гната Юри козаки мали вийти з одного міста й прибути на човнах в інше, яке було б уявними «Римом». Далі, на вулицях міста мала б відбутись неймовірно ефектна вистава, яка б увійшла до скарбниці світового мистецтва вже тільки за сміливість планів.

Пара з собакою задоволено потирали руки.

Поки все було на стадії планування. Актори вправлялись на вулиці Олександрії, яка була названа на честь тієї річки в минулому. А в майбутньому – для когось, зараз, її назвуть на честь місцевості яка відділяє півострів від “материка”. Деякі будинки, проте, були впевнені, що вони зовсім не такі, чим здаються

НАМУЧИЛИСЬ ГРАВЦІ З ЦИМ НАПИСОМ "ЛОС-АНЖЕЛЕС", ЙОГО БУЛО СКЛАДНО ВІДШУКАТИ, АЛЕ МОЄЮ МЕТОЮ БУЛО ЗАТРИМАТИ УЧАСНИКІВ В ОЛЕКАНДРІЇ _ ЩОБ НЕ ВИЙШЛИ ЗАРАНО НА ФІНІШ, ТА Й УЗАГАЛІ ПОБЛУКАЛИ ЦИМ ЧУДОВИМ МІСТОМ,

7.  Площа

Книга під назвою "Путівник Галактикою для автостопщиків " ніколи не видавалася на Землі. Тим не менше, це чудова книга. Можливо, це найчудовіша книга з усіх, які коли-небудь виходили в видавничих будинках Малої Ведмедиці, про які жоден землянин також ніколи не чув.

         У багатьох цивілізаціях Зовнішнього Східного Краю Галактики, де звичаї менш суворі, "Путівник Галактикою для автостопщиків" в якості загальноприйнятого вмістилища знань і мудрості вже замінив Велику Галактичну Енциклопедію, оскільки, незважаючи на те, що він дещо неповний, містить багато сумнівного або, у всякому разі, кричуще неточного, він має дві важливі переваги перед цією старішою і приземленою працею. По-перше, він трохи дешевше, а по-друге, на його обкладинці великими і приємними для очей буквами написані слова "Без паніки!"

Про цю площу Путівник знає небагато. Поправку про фонтан все ніяк не внесуть

А між іншим, там багато корисної інформації.

Стопщик Петро тинявся площею й доповнював Путівник різноманітною корисною інформацією – книга, яка претендує на всеохоплюваність мала б знати все, але поки були деякі пробіли. Наприклад, не вистачало розуміння, як саме мала б надійти відповідь на Одвічне Питання життя, Всесвіту й всього такого. Сумнівів не було тільки в тому, що це трапиться десь неподалік. Поки ж можна обійти площу по колу й познаходити там різного цікавого.

ДАЛІ ПІД "КОРИСНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ" МАЛИСЬ НА УВАЗІ ОКРЕМІ ЦИФРИ, ЯКІ ПОТРІБНО БУЛО ЗБИРАТИ ДЛЯ ЗБІРНОЇ ГОЛОВОЛОМКИ. ЗОКРЕМА, НА ЦЕНТРАЛЬНІЙ ПЛОШІ ПОТРІБНО БУЛО ЗНАХОДИТИ КАМ"ЯНУ БАБУ ТА ІНШІ АРТЕФАКТИ БІЛЯ МУЗЕЮ, СТІНОПИС З БАНАНАМИ, ПАМ"ЯТНІ ЗНАКИ НА ПЛОЩІ.

ЗА ЛЕГЕНДОЮ, ПОРУЧ ІЗ АКТОРАМИ ДІЄ ДЕХТО СТОПЩИК ПЕТРО ЗАПОРОЖЕЦЬ, ЧИЄ ІМ"Я ЧИМОСЬ НАГАДУЄ СТОПЩИКА ГАЛАКТИКОЮ ФОРДА ПРЕФЕКТА, ТЕЖ З АВТІВКИ ВЗЯТО - ЩЕ В ПЕРЕДГРІ ;-)  ВІН ТЕЖ ВОЛОДІЄ ДВИГУНОМ НЕЙМОВІРНОСТІ Й ШУКАЄ ВІДПОВІДЬ НА ОТЕ ОДВІЧНЕ ПИТАННЯ.

8.  Вулиця з бруківкою

Двигун неймовірності являє собою ультрасучасний спосіб покривати величезні міжзоряні відстані за мізерну частку секунди без будь-якої необхідності бовтатися в гіперпросторі.
Принципи отримання невеликих кількостей кінцевої неймовірності елементарним замиканням логічних ланцюгів електронного мозку "Бемблвінні 57 Суб-Мезон" на датчик молекулярних зсувів, підвішений в генераторі сильного броунівського руху (скажімо, в чашці гарячого чаю), були, зрозуміло, прекрасно відомі, - і такі генератори частенько використовувалися для створення невимушеної атмосфери на вечірках: з їх допомогою можна було, відповідно до теорії невизначеності, змусити, наприклад, нижню білизну господарки будинку раптово відлетіти на метр в сторону.

 Однак, багато шановних фізиків відмовлялися визнавати Двигуни неймовірності, частково тому, що це підривало основи науки, але також і тому, що їх не запрошували на подібні вечори.

Але ось в один прекрасний день студент, якому веліли підмести лабораторію після однієї особливо гучної вечірки, подумав наступне: якщо такий прилад практично неможливий, то його поява є подія кінцевої неймовірності. Тому, щоб його створити, потрібно всього лише обчислити, наскільки точно він неймовірний, ввести це значення в генератор кінцевої неймовірності, залити туди чашку свіжозвареного гарячого чаю ... і натиснути кнопку!

Так він і зробив - після чого був до глибини душі вражений тим, що йому вдалося буквально з повітря створити жаданий двигун.

Власне, тому й досить важко визначити, куди вам зараз піти - неймовірність, вона така. Згадується лиш що головного нашого героя Петра на тій вулиці дещо подражнювали - її назва це ж його ж осучаснений варіант ))

І цей двигун вносив в життя землян безліч цікавих обставин. Зокрема, тих, хто застряг на острові під час усіх цих подій

.

НЕ ВПЕВНЕНИЙ, ЩО ЛЕГКО ЗРОЗУМІТИ ЩО ВУЛИЦЯ "ТАВРІЙСЬКА" ЦЕ ОСУЧАСНЕНИЙ ВАРІАНТ "ЗАПОРОЖЦЯ" (ПРІЗВИЩЕ СТОПЩИКА). АЛЕ В ОЛЕКСАНДРІЇ НЕ ДУЖЕ БАГАТО ВУЛИЦЬ З БРУКІВКОЮ, ЗАОДНО МОЖНА Й ЛЮДЕЙ НА ВУЛИЦІ ПОПИТАИ - НАСКІЛЬКИ ЗНАЮТЬ СВОЄ МІСТО.

9. Перспектива?

А на острові в цей час йшла адаптація до нових реалій. Дослідивши острів, «новопризначені робінзони» виявили замість дач, в яких можна було б жити – усього лиш голий берег. Важко з чимось порівняти те відчуття, коли ви залишились невеликим гуртом в екстремальних обставинах й незрозуміло як звідти шукати вихід. Залишився хтось на цій планеті, чи ні?

Даша сиділа на березі Дніпра й дивилась на безкраї простори. В її уяві над водою чомусь літали величезні кити – як на картинках про океани й її рисунках в студентських зошитах, тільки літаючі. Риба ловилась справно – коропи та товстолобики. Але мрії про китів її не полишали - якщо зник Київ та суходіл, то чому не могло статись інших чудасій?

Так-сяк налагодили побут, туристи виявили що запасів сірників, солі та деяких продуктів вистачить досить на довго. Дніпро – річка прісна, але також розкопали невелике джерело. Картоплю вирішили зберігати на розсаду – а ну як дійсно тут доведеться вічно бути? З цією ж метою з усіх овочів повибирали насіння. За всіма прогнозами через деякий час все ж доведеться переходити на дієту з риби та річкопродуктів й напої з навколишніх трав. На питання про ліки й медицину адекватної відповіді не було – краще не хворіти, якщо коротко.

Питання про те, які в цьому всьому Перспективи, не покидало ні холодні тверезі розуми, ні гарячі панікуючі голови, які вже зовсім не знали куди себе приткнути…

Й термос кудись дівся. Отой, рожевий, що довго на столі стояв. Не те щоб була в ньому потреба, але все ж 

Наступного дня, гордо помахуючи хвостиком, над водою летів величезний кит, як на картинках…-

ПОВЕРТАЄМОСЬ ДО ВЖЕ ЗАБУТИХ НАМИ ЗАСТРЯГЛИХ НА ОСТРОВІ ТУРИСТІВ З ПЕРЕДГРИ. ТАМ ПОЧАЛА ВІДБУВАТИСЬ ЯКАСЬ ЧУДАСІЯ З ПІДОЗРОЮ НА РЕАЛІЗАЦІЮ ЧИЇХОСЬ ДУМОК. А В ОЛЕКСАНДРІЇ УЧАСНИКИ РОЗШУКУВАЛИ ДИВНІ МІСЦЯ  - ВЕРТОЛІТ, РИСУНКИ НА СТІНАХ.

10. Хрестики-нулики

Ніколи не знаєш, що й де тобі знадобиться :-)
Тим часом на острові:

• Давай пограємо в хрестики – «нулики?»
• Давай
• Але лінь вставати!
• Давай пограємо усно
• Це не дуже зручно
• Зате тренінг на абстрактне мислення:Тобто, дамо назви рядкам й стовпцям та будемо говорити куди ставимо.
• Окей, що буде назвами рядків? Пропоную зверху вниз:

* ми ним дихаємо
* його хочеться на острові
* він пахне
- Думаєш, я так здогадаюсь?
Це корисна інформація, ти маєш вже це знати :-)
Можна й першими літерами тих слів, для короткості…
А цифри стовпців?
По зростанню. Це теж - корисна інформація.
Давай стріляти:

• Перший: в центр, нулик.
• Третій: в  К… 20 і це буде “А”
• Що ти верзеш?
• Мені твій вербальний нулик дуже схожий на літеру “О”, я подумав що її вже бачив сьогодні й бачив її чи не першою, відразу після криків “Мамо де ми”, тому “О” - другий постріл, а “А” - третій.
• Розумієш логіку?
• Нє..
• Після “Мамо де ми” часто йде “О”, а потім й “А”. Все як було в реальності…
• Юху, я зрозуміла - граємо літерами в хаотичному порядку!!!!
• то лиш на перший погляд хаотично.
• П”ятий -  в М...20
• Восьмий ) в  П…. 17
• Дев”ятий в К...2
• Десятий в К 17

Здається, вже з трьох літер верхнього ряду можна зрозуміти, що буде далі!

Програвши гру, Даша заповнила решту клітинок, щоб місце не пропадало. Послідовно у вільні місця: П,Ь,Ї

ВЛАСНЕ ТАК ВИГЛЯДАЛА ЗБІРНА ГОЛОВОЛОМКА - ЗА ДОПОМОГОЮ ВКАЗІВОК З ДІАЛОГУ РОЗКЛАСТИ В ПОЛЕ ДЛЯ ХРЕСТИКІВ-НУЛИКІВ РАНІШЕ ЗІБРАНУ ІНФОРМАЦІЮ (ЯКА В ЗАВДАННЯХ ПІДПИСУВАЛАСЬ ФРАЗОЮ "КОРИСНА ІНФОРМАЦІЯ") Й ВИКЛАСТИ ТАМ ЧАСТИНУ НАЗВИ "ЗНАМ"ЯНКА".

 ЗНАМ'ЯНКА

11. Від паровоза до електровоза

Чи не змусив вас щось запідозрити той факт, що гра в хрестики-нулики на острові відобразилась в тому, що гра в хрестики-нулики в Олександрії теж відбулась? І ви в неї нещодавно зіграли. А от туристи, які відправились в ліс, застряли там у зв’язку зі зникненням решти цивілізації про це поки ще не підозрюють. Й це не остання їхня дія, яка відобразиться наслідками в іншому просторі й часі.

тим часом в чаті театру екзотичної реконструкції:

Альф: ти де? координати ми тобі передали й, блін, чекаємо!! 

Йеті: я на острові.Туристи переконували піти в це, як його, пвд й поїли вином стопщика - а переконали мене, тепер я тут й буду працювати звідси!!!

Альф: тобто звідти? 500 км й два століття??

Йеті: фріланс, даушншифтинг, вільний графік, острів, тема, нє?

Альф: “тривалі матюки”. В нас скоро вистава, а ти на острові?

Йеті: я тут увімкнув невидимість, мене поки не бачать. Студію вже налаштував, можна працювати. Генератор неймовірності працює справно - до несподіванок люди вже звикли й не дуже дивуються салатовим дощам й пропливаючим повз динозаврам. Головне щоб ви там приймали мої сигнали!

Альф: Ми підібрали сцену, стартовий сюжет, сьогодні нарада щодо музики…

Йеті: а берлогу? ви місце берлоги знайшли?

Альф: так, все готово! Координати відправлені на твій приймач й прийдуть в якомусь вигляді, швидше за все, схожому на таблицю. А, можливо, просто розсипляться по місті де ми зараз - на шляху до вистави.

Йеті: Ок, прийняв-поняв. 

Розсип координат посипався на планшет у якомусь дивному вигляді.

ДАЛІ БУЛИ ДОБРЯЧЕ ЗАШИФРОВАНІ КООРДИНАТИ, ЯКІ ВИВЕЛИ В АРТ-КАФЕ "БЕРЛОГА" В МІСТІ КРОПИВНИЦЬКОМУ

КРОПИВНИЦЬКИЙ

12. Берлога

В той момент, коли здавалось, що нічого більше вже не здивує, доля знову вирішила подарувати несподівані враження нашим туристам, які вже місяць як жили на острові, виживаючи по мірі можливостей в своєму колективі й зовсім нічого не знаючи про світ зовнішній.

Цього чудового ранку до табору завітав Йеті. Справжній такий - високий та волохатий, як в книгах, фільмах й вікіпедії. Хотілось би розписати ту довгу й інтелектуальну дискусію, яка може розгорітись поміж туристами з приводу появи коло вогню Йеті, але в цьому випадку раціональне мислення надійно й вмиротворено не звертало ні на що уваги яка до дідька логіка й рація, якщо тут така фігня навколо?

Йеті досить непогано спілкувався українською (рибка-перекладач у вухах, так) й висловив бажання інтегруватись у спільноту. Каже, цей місяць прожив у барлозі й йому там досить сумно, хоче товариства.

На “планшеті” Йеті виднілась дивна комбінація. Про розсипи координат мешканці острова нічого не знали, а дарма. Кожна цифра відповідала клітинці в цій дивній комбінації. Зрозуміли б що берлога на острові - не єдина в своєму роді. Й головну берлогу їм здалось би розшукати, щоб трохи знати своє майбутнє.

13. Грецький спадок

Еней був парубок моторний
І хлопець хоть куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятіший од всіх бурлак.
Но греки, як спаливши Трою,
Зробили з неї скирту гною,
Він, взявши торбу, тягу дав;
Забравши деяких троянців,
Осмалених, як гиря, ланців,
П'ятами з Трої накивав.
Він, швидко поробивши човни,
На синє море поспускав,
Троянців насажавши повні,
І куди очі почухрав.

Все йшло за планом - гусари з Олександрії, перевдягнуті в козаків на човнах, що дуже нагадували чайки й з іменами, що дуже нагадували античні, підходили до Єлисаветграду по річці Інгул! Здивовані мешканці  міста мало що розуміли, але цікавість змушувала їх виходити на набережну й спостерігати за цим всім.

Голосно грала музика, гусари-козаки-троянці співали пісень, Еней дуркував за сценарієм. Розпочалась висадка “десанту”. Кожухів вистачило на всіх, а от з озброєнням гірше. Якщо невеликі гармати-фальконети ще віднайшлись по фондах музеїв й деякі з них ще навіть діяли - то от з шаблями й пістолями було зовсім сумно, довелось використовувати свої, сучасні. На щастя,більшість мешканців не дуже відрізняли шаблі 17 й 19 ст., тому декоратори могли спати спокійно. Постріли з гармат салютували місту.

Гнат Юра задоволено спостерігав за цим всім й хвалив себе що вчасно пристав на цікаву ідею й що греки йому, насправді, завжди подобались. Саме тому він закомандував першим ділом узяти штурмом грецьку церкву неподалік набережної, після чого узявся за ще одну давню мрію - увірватись як козак на штурмі в готель “Пасаж”, ото там здивуються??? Більше цього він мріяв лиш про одне - справжній козацький морський бій!! Але на Інгулі не було супротивників, та й за сюжетом  бою на воді з греками чи латинами не відбувалось... Чи підозрював він що морський бій відбудеться дещо згодом?

ОТЖЕ, ЗА ЛЕГЕНДОЮ НА ЦЕЙ МОМЕНТ РОЗПОЧАЛАСЬ ТЕАТРАЛЬНА ВИСТАВА "ЕНЕЇДА"  З ПЕРЕДЯГНУТИМИ ГУСАРАМИ  НА ВУЛИЦЯХ КРОПИВНИЦЬКОГО. ПРОТЕ, НЕ ДАРМА ПРИБУЛІ АКТОРИ ШУКАЛИ ВЕЖУ ДЛЯ МОНТУВАННЯ ДВИГУНА НЕЙМОВІРНОСТІ, А СЦЕНАРИСТ-ЙЕТІ НЕ ДАРМА ПЕРЕБУВАВ НА ОСТРОВІ Й НАЛАШТОВУВАВ ТРАНСЛЯЦІЮ ДУМОК ТУРИСТІВ В РЕАЛЬНІСТЬ У ІНШОМУ МІСТІ...

14.  Фортеця

Віталік дивився на свою довгу палицю й уявляв як захопить владу на острові. До цього подібних думок в нього не було, але місяць життя “зграєю” змусили задуматись про ролі в ній. Ні, він не відчував бажання прямо зараз кидати виклик визнаним лідерам, але відчував що зміна лідерства рано чи пізно прийде. Й йому треба бути до цього готовим. І палицю про всяк випадок тримати напоготові.

А як, як це мало б бути?

Напевне, лідер стане старим. Або хворим. Або ще щось. Виникне потреба. Мабуть будуть конкуренти. Але ж лідером бути - найкрутіше. І дівчата увагу більше звертатимуть. Заплющивши очі чомусь уявив як з цією палицею розносить намет конкурента, змушує його відселитись подалі, дає йому кілька стусанів й каже, що той тепер його слухається, а то нехай начувається!!!

Перервав думку думкою - ні, насправді він не бажає нікому зла, й не хоче ніяких стусанів й з кимось ворогувати. Так, подумалось просто. Краще про це нікому не розповідати.

В цей момент років за сто до того :-) козаки захоплювали владу в Єлисаветграді цілком серйозно, дали стусанів поліції й йшли на штурм фортеці...старої й не потрібної, але то вже деталі. Розносили палицями все на своєму шляху. Багато кому в місті в цей момент стало не до сміху. Гнату Юрі також, але з часом він занадто сильно увійшов в роль, щоб помічати побитих поліцейських чи потрощене майно. Козаки брали владу в місті й він очолював цей банкет!

Фортеця недовго опиралась козацькій звитязі. Та й війська там уже років сто як не було, хоча будівлі ще й використовувались та штаб непогано зберігся. 

15. Дім Архітектора

Ніхто і ніхто не здатні рухатися швидше за швидкість світла за можливим виключенням поганих новин - вони, як відомо, підкоряються власним законам.

Місто поринуло в паніку. Будинок найвідомішого місцевого архітектора стояв досить далеко від набережної й центру, людей тут було мало й ділились вони на дві частини - які бігли подивитись в центр, шо там таке, й які бігли з центру, бо вже нічого того давно не хотіли. Деякі бігли без штанів. Саме тут чоловік в рушнику різким ударом дивної книги зупинив тікаючу від нього велику собаку. Після чого схопив її за шкірку й потягнув до будинку.

Яків Васильович робив все, що було в його силах, аби привнести в провінційне місто дух культури і мистецтва, а опорою цієї діяльності завжди був його власний будинок, збудований ним за власним проектом 1899 року. Ця споруда стала своєрідною візитною карткою архітектора і є високопрофесійним зразком поєднання провідних стильових напрямків архітектури того часу — модерну та «неоруського». Будинок не лише відображав сутність його творця, але й уособлював в собі найвищу істину мистецтва — свободу вибору. Тут відбувались музичні вечори і театральні прем'єри, тут же складалися проекти майбутніх архітектурних споруд. Са́ме в цій атмосфері виховувався небіж архітектора, який згодом став відомим художником, професором живопису. Згодом тут зроблять музей.

В цьому висококультурному середовищі, на очах в не менш висококультурних мешканців - а тому досить мовчазних мешканців, чоловік розмовляв з собакою й вимагав від неї пояснень.

Самі по собі розмови з собакою трапляються періодично в різних людей, але щоб остання відповідала зрозумілою мовою - таке висококультурні мешканці бачили вперше.

Вони мало що розуміли з тієї розмови, але тепер знають що існує Театр екзотичної реконструкції - який вивчає й відтворює найбільш колоритні театральні постановки Галактики. За цим спостерігає добряча половина цієї Галактики в режимі реаліті-шоу (що це, взагалі таке?). Сама  постановка - це тільки стартовий сюжет, з розгортанням якого береться до роботи сценарист. Сценаристом у них дехто Йеті, інструментом якого є двигун неймовірності, за допомогою якого найбільш неймовірні речі стають досить таки ймовірними. Сценарист знаходить людей й крутиться навколо них, намагаючись поставити в різні незручні, веселі, екстримальні чи інші незвичні ситуації, задля того щоб викликати емоції й думки різні. Насамперед важливі ті, про які не говориться в голос. Думки ці проектуються на сюжет і змінюють його в своєму курсі, тобто - подумали ви що хочете захопити владу, а в сюжеті додається захоплення влади десь, якось чи в якомусь сенсі. Зараз сценарист сидить десь на острові й все, що думають але не промовляють на тому острові виявляється в доповнення до сценарію постановки Олександрійського театру під керівництвом Гната Юри.

Висококультурні мешканці мало що з того зрозуміли, але почали здогадуватись чому нещодавно над їхнім будинком пролітав кит.

НА ЦЬОМУ ЕТАПІ БІЛЬШЕ МЕНШ МАЄ СТАТИ ЗРОЗУМІЛИМ ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ. ПРИБУЛЬЦІ ВЛАШТУВАЛИ ТЕАТРАЛЬНЕ ШОУ РОЗМІРОМ В МІСТО, ЯКЕ ПОЧАЛОСЬ ЗІ ЗВИЧАЙНОЇ ІМПРОВІЗАЦІЇ З ЗАЛУЧЕННЯМ ВОЯК, АЛЕ ПЕРЕТВОРИЛОСЬ НА РЕАЛІТІ-ШОУ ПІД ВПЛИВОМ ТЕАТРУ ЕКЗОТИЧНОЇ РЕКОНСТРУКЦІЇ - ЯКИЙ ВИКОРИСТОВУЄ ЧИЇСЬ ДУМКИ ЯК ШЛЯХИ ІМПРОВІЗАЦІЇ В ПОСТАНОВЦІ. ЙЕТІ Й НАПРАВЛЯЄ ЦІ ДУМКИ ЗА ДОПОМОГОЮ ПРИЛАДА НЕЙМОВІРНОСТІ. ТОБТО ТЕ, ПРО ЩО ДУМАЮТЬ НА ОСТРОВІ РЕАЛІЗОВУЄТЬСЯ В КРОПИВНИЦЬКОМУ. 

16.  Стріла Амура

Увійшовши до кімнати, Козак викрикнув кілька міцних епітетів, котрі літературно пишуться так: «неймовірно розкішно!».

Незчулась, як він закрив мені очі. Маленький шмат чорної матерії запустив потужній фільм в голові. Тепле збудження розтеклось тілом. Тепер я була всередині своєї фантазії а не з ніжним, знайомим до кожного клітинки коханцем.

Козак посадив мене і почав заплітати волосся, щоб воно не заважало. Від цього у мене пішла хвиля солодкого щему поміж ногами. Це так інтимно і так збудливо. Закінчивши, він раптово підхопив мене на руки і кинув на ліжко. Гострий, штучний запах різонув нюх.

Спершу м’які кайданки огорнули руки. Він взяв мою ліву ногу і закинув її дуже високо. Я зрозуміла, всю шкоду навчання по порно. Зв’язки живої жінки та тренованої професійної актриси — це різні речі. Неприродна позиція викликала біль. Я закричала і вільною правою ногою передала власне обурення ударом кудись під ребра Козаку. Він аж скрикнув від несподіванки. Ноги повернув на місце але міцно прив’язав.

Коханець відсторонився. Наступила безкінечно довга збуджуюча пауза. Я лежала розкрита, розіпнута на ліжку. Відчувала шкірою, вбирала звуки але нічого не бачила крізь пов’язку. Чекала. Легке шурхотіння збоку. Що зараз буде? Раптом безліч тонких пасків шкіри легко вдарили по грудям і животу. Я здригнулась не від болі, а від несподіванки. Удари ставали міцнішими та частішими, більш гарячими. Козак чередував їх із легкими прогладжуваннями. Контраст болю і пестощів. Я звивалась. Перестала розрізняти і фіксувати, що відбувається. Просто розчинилась у відчуттях. Він запустив свої пальці нижче і світ відключився...

…. десь далеко на острові один з наметів зовсім легенько рухався, через деякий час звідти вийшла дещо задовлена, дещо замріяна, дещо незадоволена людина. Якщо б її спитати про що вона думає зараз, відповіла б коротко - Стріла Амура, й не роз”яснювала, що саме має на увазі. Намет залишився порожнім.

СТРІЛА АМУРА - РЕАЛЬНА ІНСТАЛЯЦІЯ В КРОПИВНИЦЬКОМУ, ЯКУ ПОТРІБНО БУЛО ВІДШУКАТИ, А ТЕКСТ ЦЕЙ УЗЯТО З ЕРОТИЧНОГО БЛОГУ (див джерела)

17.   Відомі музиканти

І кубками пили слив'янку,
Мед, пиво, брагу, сирівець,
Горілку просту і калганку,
Куривсь для духу яловець.
Бандура горлиці бриньчала,
Сопілка зуба затинала,
А дудка грала по балках;
Санжарівки на скрипці грали,
Кругом дівчата танцьовали
В дробушках, в чоботах, в свитках.

Поки козаки захоплювали місто, дерибанили склади з алкоголем та сприяли сплеску народжуваності за 9 місяців, Путівник умудрився скачати оновлення й тепер намагався сигналізувати Стопщику про дещо важливе. Оскільки останній деякою мірою захопився тим самим, що й козаки, то це було не просто.

А відповідь тим часом намагалась знайти своє питання. Час виділений на пошуки, завершувався.

Суперкомп'ютер Земля готувався миттєво дати відповідь. Миттєво це розпочалось десь так 300 земних років тому, й за кілька годин мало сягнути апогею саме в районі Єлисаветграду. І це мало відбутись через пісню….

Ще триста років тому козак з села Припутні відчув щось таке, що неможливо описати навіть через триста років, та написав пісню. Через сто років її підхопив дехто Бетховен, зробив популярною й народною в себе на батьківщині. Пісня еволюціонувала, змінювала назву й текст, залишала мотив, походження й можливість створити відповідь.

Назву пісні Путівник ще не скачав, але це мало відбутись ось-ось, тому й мотивував свого власника рухатись до музики чим поближче - відповідь десь там.

Знайти будинок з музикантами не складно, навпроти знаходиться

великий храм колись популярної тут релігії.

18. Лікарня Золотої гори

Тут Турн без пам’яті схватився,
Стояв, як в землю вритий стовп;
Од злості, з хмелю ввесь трусився
І сна од яву не розчовп:
«Кого? — мене; і хто? — троянець!
Голяк, втікач, приплентач, ланець!
Звести? — Лавинію однять?
Не князь я! — гірше шмаровоза,
І дам собі урізать носа,
Коли Еней Латину зять.

Ви можете уявити, що в цей час відбувається в місті.

А також те, наскільки все вигідно міським лікарням, до однієї з яких завітати дуже навіть варто!

Вже відомий вам архітектор Паученко міг вдало використовувати у своїй творчій діяльності елементи різних стилів. Свідченням цього є лікарня, яка побудована з елементами мавританського стилю. Мавританський стиль – варіація стилю, що тяжіє до іспанської архітектури часів панування маврів. Характеризується аркадами, куполами, складним геометричним орнаментом. На будинку ми бачимо: декоративну плитку та штуковану різьблену штукатурку, смугасте мурування кольорової цегли, різьблені двері у “східній” арці порталу.

19. Від лікарні до театру

Ти казала в понеділок

Підем разом по барвінок,

Я прийшов, тебе нема,
Підманула-підвела.

Ти ж мене підманула,
Ти ж мене підвела,
Ти ж мене молодого
З ума-розуму звела.

Ти казала у вівторок
Поцілуєш разів сорок,

ВІДОМА УКРАЇНСЬКА ПІСНЯ МАЄ ЦІКАВУ ІСТОРІЮ - МЕЛОДІЯ СТАЛА СВОГО ЧАСУ НІМЕЦЬКОЮ НАРОДНОЮ Й ВИКОНУВАЛАСЬ БЕТХОВЕНОМ. ЦЯ ПІСНЯ (ОСОБЛИВО ДВА ОСТАННІ ВКАЗАНІ РЯДКИ) МАЛА СТАТИ ТИМ САМИМ ПИТАННЯМ, ВІДПОВІДДЮ НА ЯКЕ Є ЧИСЛО 42 З КНИГИ "ПУТІВНИК ГАЛАКТИКОЮ". НЕ ВЕРШИНА ДУМКИ, ЗВІСНО, АЛЕ ПЕРЕГУКУВАННЯ З ОРИГІНАЛОМ, ДЕ ПИТАННЯ ЗНАЙШЛИ В ТЕКСТАХ БОБА ДІЛАНА ;-)

 20.   Морський бій.

Поки козаки насолоджуються гуляще-розпусними багатствами міста, на острові грались в своє: 

- А давай пограємось…. 

- Оце як в хрестики-нолики грали? Усно? 

- Ні, в щось серйозніше: в морський бій наприклад!!! 

П”яненький отаман однієї з чайок тим часом вирішує показати панєнкам з місцевого театру потужність бортової гармати й веде їх на борт. 

- Давай, поле на піску на березі розмалюємо! 

- Взагалі, це легкі перетворення - беремо поле для “хрестиків-нуликів” й кожну клітинку ділимо на поле для “хрестиків-нуликів”. 

- Але так буде 9 на 9, а не 10 на 10. 

- Хіба це важливо? Не підглядай, як я кораблі наноситиму, закрий очі!

- Ці кружечки здаються не такими неймовірними, якщо уявити їх рельєфними

Ну, ви зрозуміли… на 9 квадратів, все таке...

 Ці каракулі теж будуть читатись набагато легше, якщо пригадати попередню гру цих двох героїв, символи з якої перетворяться на позначки на полі для гри.

Усе, що ви бачили до цього, перетворюється на поле для “Морського бою”

Заповність зібраними цифрами поля з відповідними позначками.

 Коли генератор неймовірності підключається до ігор, які проектуються в реальність, реальність змінюється ще більш неймовірно.

Постріл: Вулицю веж в Олександрії залило яскравими фарбами, Заряд з гармати фальконета дивним чином змінив траєкторію й наповнення.
Ранив.

Постріл: А3 Вбив!!! Заряд так й не вилетів з гармати, розлився фонтаном шампанського на палубі чайки, змусивши отамана та панєнок відчути смак життя ще більш насиченим!

Постріл: Ядро з гармати вискочило в стратосферу, перетворилось на вазон з кактусом й приземлилось неподалік жовтого привида на одній з вулиць Олександрії.

Постріли лились рікою: І5 - ранив, Т5 - ранив! Ь5 - вбив. До веселого пуляння з гармат усім на світі приєднались решта чайок та залишки гарнізону міста. Набережна поступово перетворювалась на карнавал.
Дай я трохи постріляю!!! 

Постріл: В3!! Постріл пробив ніс чайки й вечірка поступово стала перетворюватись на пінну.

Постріл: Воу, дім архітектора отримав заряд енергії й перетворився на хмарочос. Горизонтальний.

Постріл:  Грецький спадок вмить перетворився на римський і обзавівся пастою та мафією.

Постріл: З берега таки влучили у фортецю!!! Готичненько )

Постріл:  Стріла Амура розмножилась й новостворені стріли почали хтиве полювання за усіма необачними й обачними. Можете уявити, що тут почалось. Точніше… вдосконалилось))\

Постріл:  Від лікарні до театру вулицю засипало тими стрілами амура й пляшками шампанського на додачу.

Постріл: Відомі музиканти й не дуже відомі біля синагоги влаштували концерт музики Бетховена. Але оскільки знали тільки одну пісню, то “Ти ж мене підманула” стала офіційним саунд-треком дійства. В частині “у вівторок”, зокрема.

Постріл:  Лікарня Золотої гори як могла, відбивалась від нальотів величезних китів. Виходило не дуже.

Постріл: О5  ядра закінчились. Стріляли повітрям. Всім було вже байдуже й весело.

Ймовірність того, що пострілами з гармати 17 ст. на полі для морського бою в ХХІ ст, складеному з судоку, зробленому з матеріалів, зібраних по території регіону за казна скільки часу -  можна вибити координати фінішу, відверто мізерна. Але саме це й трапилось в завершенні цієї дивовижної історії.

ЦЕ БУЛО ФІНІШНЕ ЗАВДАННЯ.

ЗА ЛЕГЕНДОЮ ГРА В МОРСЬКИЙ БІЙ НА ОСТРОВІ ВІДОБРАЛАСЬ ПЕРЕСТРІЛКОЮ  В КРОПИВНИЦЬКОМУ, КОЖЕН ПОСТРІЛ ЯКОЇ СТВОРЮВАВ НОВЕ ДИВО. У РЕЗУЛЬТАТІ ВИСТРІЛЯЛИ КООРДИНАТИ ФІНІШУ. ЦИФРИ ДЛЯ ЗАПОВНЕННЯ СУДОКУ ЗБИРАЛИСЬ РАНІШЕ У ЗАВДАННЯХ ПО КРОПИВНИЦЬКОМУ.

ФІНІШ БУВ У ЛІСІ НЕПОДАЛІК МІСТА. В ЯКОСТІ СЮРПРИЗІВ НА ФІНІШІ ЧЕКАЛИ ВРАНІШНІ ФОТО УЧАСНИКІВ З ВЖЕ ВМОНТОВАНИМИ ДО НИХ ЙЕТІ.

НА ЦЬОМУ ВСЕ.

ЯКЩО ВИ МАЛО ЩО ЗРОЗУМІЛИ, А ХОЧЕТЬСЯ - НАПИШІІТЬ МЕНІ, ВНОСИТИМУ ПРАВКИ В ТЕКСТ ЧИ ЯКОСЬ ІНАКШЕ ПОЯСНЮВАТИМУ., РОЗУМІЮ ЩО ЗІ СТОРОНИ ЦЕ ВСЕ УТРЯСТИ В ГОЛОВІ ВАЖКО, ОСОБЛИВО ЯКЩО РАНІШЕ НЕ ГРАЛИ В МОЇ КВЕСТИ :-)