четвер, 14 грудня 2017 р.

Сіная - розкішні палаци у ведмежих лісах

Сіная - невелике містечко, заховане у вкритих лісом горах. З цікавого тут - декілька розкішних палаців румунського короля, кілька інших будівель та монастир Сіная, названий, так, на честь відомого півострова. Окрім чудової "оглядової" програми,  Сіная запамяталось найближчим помітним наближенням до нас місцевих ведмедів, про яких ми багато чули, але тільки тепер зрозуміли що підходять до людей вони досить таки близько й у дуже несподіваних місцях.
Сіная

Сіная - одне з останніх, відвіданих у Румунії міст.   Якщо коротко: красиво, швидко і ведмеді. Красиво там за визначенням - містечко знаходиться у вузькій долині, навколо гори, ліси, а десь зверху й скелі. І от в цій чудовій місцині румунські королі збудували щось типу шикарної резиденції, подивитись на яку зїжджаються люди й понині. Сіная - популярний напрямок серед внутрішніх та зовнішніх туристів, куди легко потрапити з Бухареста чи Брашова. 

Дістались до Сіная із Брашова, прибувши залізницею на один з двох вокзалів. Два вокзали, теж наслідок "королівскості" міста - якщо ти король і супровід то прибуваєш на один вокзал, й прибуваєш на другий у всіх інших випадках. Будівлі вокзалу досить помпезні й були свого роду предтечами румунських вокзалів часів соціалізму - величезних та малокорисних.
СінаяБалкани232
Дорого до Сіная - двоповерховий поїзд і гори за вікном

Сіная, вокзал
Залізничний вокзал Сіная. Один із них.

За короткий час у кінці ХІХ ст. невелике поселення Сіная отримало літню резиденцію румунського короля й величезні прикраси - замки Пелеш та Пелішор, шикарне Казино й отих два залізничних вокзали. Король таки збудував собі резиденцію з блек-джеком. Казино - розкішне, після виходу з залізничного вокзалу піднімаєшся сходинками й відразу потрапляєш в красивий парк з такою ж будівлею казино. Трохи далі дорога виводить до монастиря Сіная, а далі вже й до парку з палацами недалеко.

Балкани238Сіная, казино
Розкішне казино в Сіная.

Сіная. Що це за дивна назва така? Гора тут - Молдовяну головна, а не Сінай..півострова й пустелі взагалі нема. Але це назви одного походження. У 17 ст. місцевий дворянин Міхай Кантакузино зганяв в паломницький тур на той самий Сінайський півострів, в "олл інклюзів" монастир Святої Катерини. Подорож вразила його настільки, шо по повернені вирішив збудувати монастир, який назвав Сінай. Монатир періодично розбудовувався, періодично руйнувався, але головну свою справу таки зробив - дав назву поселенню неподалік. І в кінці 19 ст. поселення це дуже знадобилось румунському керівництву - під будівництво резиденції, як Вишгород в Україні. З цікавого - в монастирі знаходиться перший в Румунії музей церковного мистецтва.
Сіная
Монастир Сіная

Але це все передмова, найкрасивіше в Сіная це, безумовно, комплекс палаців. Збудовані королем палаци Пелеш та Пелішор - шикарні, вражаючі, наповнені величезними мистецькими колекціями. Один погляд на цю розкіш викликає певне захоплення й різні роздуми.

Чим бідніша країна - тим крутіші палаци в її керівників? Незважаючи на досить швидкий економічний розвиток в кінці ХІХ ст (Румунія перетворювалась в помітного експортера харчів), нерівність в країні була шаленою - четверть селян не мала землі взагалі, а третина мала мізерні наділи. У результаті країною котилась серія селянських повстань, найпотужніше з яких відбулось в 1907 році. На тлі цього, король будував собі таку ось резиденцію, більш ніж солідну. 

Коли дивлюсь на це наворочено диво архітектури, й згадую про Румунію столітньої давності, то найперша асоціація - це наше Межигіря. Яке, правда, "позбавлене художнього смаку", чого про палаци в Сіная сказати аж ніяк не можна, швидше навпаки.

На підході до палацу - досить солідний ринок з різними дрібницями для туристів, на цьому фото якраз у мене за спиною. І самих туристів в парку навколо палацу теж більш ніж досить - відчувається легкість добирання до Бухареста.
Сіная,
Палац Пелеш, літня резиденція румунського короля

Палац Пелеш збудовано на початку ХХ ст в неоренесансному стилі. Названо невибагливо - на честь сусідньої невеликої річки. Палац надарма нагадує про Німеччину і її архітектурні особливості -  Кароль І, перший король сучасної Румунії, був німцем за походженням й в своїй новій країні відтворював щось схоже на свою стару країну. Але й про інновації не забував - замок Пелеш став першим електрифікованим замком світу, для чого спеціально була збудована електростанція.

Після Другої світової замок конфіскували та перетворили на музей, який потім Чаушеску закрив від відвідувачів (служіння народу в регіоні завжди мало свою специфіку).

Замок, палац, резиденція, музей - що це взагалі таке? А все в одному - по розкішності схоже на палац, по суті (резиденція роду) - це замок, інші суті додались в історії. Що залишалось весь цей час незмінним - розкіш цього палац. Замок Пелеш має площу 3400 кв м., 160 кімнат і ще 30 ванних кімнат. В замку знаходиться одна з кращих колекцій творів мистецтва у Східній Європі. Потрапити туди можна тільки на екскурсі й тільки в 35 з отих 160-ти кімнат. Квиток коштує досить таки скажених грошей - від 30 до 70 лей в залежності від кількості кімнат і ще 35 лей за фотографування. Тобто, повний комплект коштує 105 лей (27 баксів). Власне, з цієї причини ми й не пішли усередину, обмежились зовнішнім оглядом й прогулянками парком.
Сіная,
Палац  Пелеш у Сіная


Насправді тут не замок, а цілий великий комплекс, до якого, окрім замку Пелеш, входить замок Пелішор (так, вони дуже невибагливі в назвах) й купа супутніх будівель. Пелішор поменше Пелеша - усього лиш яких 70 кімнат., збудовний в стилі "майже так само, але трохи інакше". Розумні джерела називають це ренесансом. Декор замку створювався під наглядом королеви Марії - про яку я розповідав в розповіді про Бран, й, фактично, відображає її смаки. Так зявилась "Золота спальня" й "Золота кімната", в останній королева й доживала своїх днів.  Доля Пелішора аналогічна долі Пелеша, зараз тут музей.
Сіная,Сіная,Сіная,
Палац Пелішор та супутні буділі

На території палацового комплексу також розташовується ряд інших будівель, серед яких змогли ідентифікувати ресторан та поштове відділення. Відправили ще листівок в Україну й зайнялись важливим заняттям - пошуком місця ночівлі
Сіная,Сіная,
У палацовому комплексі Сіная

Сіная - невелике містечко, оточене залісненими горами, вільних місць там більш ніж досить! Прямо із замку Пелішор починається стежка, яка за кілька сот метрів висоти виведе до якогось красивого "place for camping. Але ми хотіли жити поближче до залізничного вокзалу, тому спустились вниз й почали шукати місце там.

Сіная, поселення гірське - видовжене в долині вздовж річки. З одного боку ріки -населенка, з іншого - гори, куди веде кілька місточків. Не вигадували багато, перейшли місток і відразу впали в найближчі кущі, перед тим обійшовши околиці й переконавшись що якихось приємних "феншщуйних" місць там особливо нема. Розклали намет, зготували їжу і вже майже впали в міцні обійми Морфея, як зрозуміли, що місце наше не таке вже й безпечне - незважаючи на близькість цивілізації. Здається, нас намагались провідати ведмеді. 

Нарешті, наприкінці третього тижня в Румунії ми таки почули зовсім поруч ці бентежні неповороткі кроки й тріск дерев під їх вагою. Довелось здіймати "крик на випередження", гратись зі "світло-музикою" та згадувати які ще "спецефекти" нам зараз доступні. Кроки пішли вдалину й більше не повертались. Найдивніше, що трапилось це в кількох десятках метрів від залізничного вокзалу,  у світлі прожекторів останнього.

Спалось після того не дуже спокійно - мозок реагував на усі шорохи навколо й постійно прокидався, на щастя без приводу.
Сіная,
Готуємо їжу в таборі біля залізничного вокзалу Сіная

Зранку швидко зібрались й перестали нервуватись вже як на вокзалі опинились Спробували приготувати їжу, спочатку попід колією, а як звідти посунула надміру турботлива працівниця вокзалу (вам краще буде, а то поліція прийде - штраф заплатите) - на середині мосту, переходити через який (й знову опинятись в лісі) ще не дуже хотілось.

Сіная, вокзал

Поїзд в 7 ранку, це взагалі суворо - але на нього треба було встигати, наступний регіональний (тобто - дешевий)не скоро обіцяли. Наступний квест - купити квиток. Лей у нас вже не вистачало, обмінниками й не пахло, банкоматів не було, терміналів в касі не було. Врятував автомат для продажу квитків - з другої спроби таки приняв картку українського банку.

Дорога до Бухаресту була красивою. Припускаю. Все ще гори навколо - чому б їй і не бути красивою? Але я те все проспав досипаючи за попередню ніч й наступні спогади - величезний "Гара дю Норд" в Бухаресті.

Далі буде!