Катарагама– святе місто у джунглях

Катарагама - невелике містечко в джунглях на Південному Сході Шрі-Ланки. Місце цікаве й подекуди навіть святе, при чому для кількох релігій відразу. В Катарагамі є декілька ефектних храмів, дорога туди це невелике сафарі у джунглях й загалом місто колоритне та варте відвідування.

 

Потрапили до Катарагами відразу після сафарі в нац. парку Ялла. Дістались автобусом з Тіссамахарами. Їзди там усього нічого – менше години. На ніч не залишались - оглянули пам'ятки за декілька годин й ввечері поїхали у гори, намагаючись дістатись до Елли.

Катарагама знаходиться впритул до джунглів й переїзди автобусом до міста це теж своєрідне сафарі. Двічі автобусу перегороджував дорогу дикий слон, одного разу навіть хобота в салон запхав, добряче налякавши Юлю. Декілька раз дорогу перебігали мангусти, вздовж дороги носились мавпи й павичі - чим не сафарі? Безкоштовно, доречі. "Коштовно" тут теж пропонуватимуть, при бажанні можна звідси а не з Тісси в Яллу стартувати.

Яскравий місцевий автобус й слон на дорозі

Район з пам'ятками знаходиться не дуже далеко від автостанції й з цікавого тут - декілька храмових комплексів на берегах священної річки. Вже за кілька кварталів побачите різнокольорові риночки з різними речами для паломників, за якими вже й мости через річку проглядаються, й храми за ними видніються.

Найпомітніший і найвеличніший храм – буддистський Кірівехера. Храм це величезна старовинна ступа й кілька будівель навколо. В цій великій ступі, назва якої перекладається як "Молочна" зберігається не що небудь, а меч Будди! Так, Будда був мирним й меч для нього не зовсім зброя - цим мечем він поголив голову. Навколо Ступи чималий храмовий комплекс з статуями, колонами, будівлями й дикими банківськими півнями на газонах. Храм дуже древній - уже дві тисячі років тому тут щось знаходилось, а станом на початок ХХ ст вже були "тисячолітні руїни". Їх відбудували й зараз тут великий та красивий храм.

Кірівехера, буддистський храм в Катарагамі

На відстані алеї з товстими деревами, мавпами й торгівлею від ступи знаходиться індуїстський храм. Для індуїстів це місто ще більш значне, ніж для буддистів - у тих на острові багато "точок святості", у цих поменше.

Храм називається MahaDevale, присвячений шестирукому божеству Муругану - войовничому вершнику на паві. Пав багато в декорі храму, огорожа особливо насичена ними. У Муругана принято просити зцілення. Раз у рік на цю тему цілий карнавал відбувається - з натовпами бажаючих. Ще в храмі культивується самокатування - зовсім як у ранніх (й не дуже) християн. Один дивний ритуал ми бачили - коло невеликої каплички такий же невеликий натовп на чолі із колоритним бородатим священнослужителем оточили жінку в сарі й з того кола було чутно дикий неприродній крик. Вирішили що то "бісів виганяють", але може й публічне самокатування було. Такий відповідальний момент навіть фоткати не хотілось.

Заходити до храму прийнято босоніж, через що час нашого відвідування помітно скоротився - пісок оцей пекельно гарячим для незвиклих ніг був. Перебігали від затінку до затінку, викликаючи посмішки місцевих.

У храмі росте важливе дерево. Дерево Бодхі в Катарагамі посаджене в 3-му столітті до н.е. (2300 років дереву, норм так) з насіння того дерева Бодхі в Анурадхапурі, яке висаджене з насіння того дерева, під яким Гаутама досягнув просвітлення й став Буддою. Неабиякий родовід.

Інформацію про подібні цікавинки, історію міста й інше зчитуємо тут же з інтернету, який Діма під’єднав собі в робочих цілях. В наш час якось вже й без путівників подорожувати можна, все на місці знаходити. Мобільний нет на Шрі-Ланці працює куди краще за “стаціонарні” вай-фаї, до речі.

Маха Девале, індуїстський храм в Катарагамі й священне дерево Бодхі

Територія з храмами знаходиться від міста за священною річкою Манік-Ганга. Річка ця, вважається, має цілющі властивості завдяки корінням дерев, які по їі берегам ростуть. При нас там в річці десяток людей омовіння робили. Бувають й масові процесії, як в Індії - навколо багато витоптаних берегів й просторих східців для заходу в воду. Дерев старих тут дійсно багато, а чудодійні властивості краще залишити на совісті віруючих:-) Зцілюватись ми не дуже намагались - судячи з вигляду води, довго б потім довелось зцілюватись від того зцілення. Підем но краще мавпочок пофотографуємо - їх тут теж багато.

Священна річка Манік-Ганга

Іноді здається, на цьому острові майже все священне чи "освячене" присутністю Будди чи якогось з інших богів. Не дарма ж Шрі-Ланку іноді називають Єрусалимом Сходу - за концентрацію святинь різних релігій.

Прогулянки Катарагамою. Дерева й мавпочки святого міста.

Пообідали в їдальні для паломників. Як завжди - дешево, ситно, гостро.

Цікаві мешканці автостанції

Очікуючи автобуса на зупинці в Катарагамі, познайомились з цікавою жіночкою, яка нас таки здивувала. Жіночка ця на станції живе - разом з чоловіком "приватизували" слабо використовувану частину зупинки (ту, що в неї за спиною) й обладнали там щось типу кімнатки з ліжком й кухнею.

Не дивина ніби - чимало безхатченків на станціях по різних країнах мешкає. А дивно тим, що жінка цілком собі "соціально інтегрована" - нормально спілкується з людьми в місті, користується мобілкою, розпитує про наші наміри й розповідає де на Шрі-Ланці гарні місця, що треба відвідати... Незвичні якості для подібних персонажів в нашій реальності, але цілком нормальні для ланкійського позитивного світобачення, коли щастя явно не в матеріальному.

Ми й позитивна мешканка станції Катарагами

Поїхали! В цьому позитивному (як завжди) автобусі під галас водіїв та посмішки пасажирів рушаємо в напрямку до містечка Елла у горах. В напрямку, тому як прямих автобусів у нашому випадку немає, але розвинуте сполучення між ближніми містами дозволяє легко робити "серфінг" – швидко перестрибувати з автобуса на автобус почерез 20-30 км. Вже до вечора спека зміниться дощем, сон голяка перейде в закутування у спальники, небокрай суттєво викривиться, а частина "баченого" опиниться десь внизу. Зате з'явиться чай, багато чаю, й мальовничі та завжди неповторні гірські пейзажі.

Поїхали!