Гостинна столиця Грузії, або якщо ви потрапили в Тбілісі...

Якщо ви потрапили до Тбілісі, рахуйте що вам пощастило - це  не тільки столиця й єдине велике місто Грузії, тут можна в тій чи іншій мірі знайти все те, чим країна цікава. Тбілісі для туриста, це старе місто й фортеця, старовинні храми й наворочена сучасна архітектура, колоритні дворики з не менш колоритними жителями й неймовірні оглядові майданчики, цікаві вулички й смачні кафешки, гори з краєвидами й бурхлива річка у каньйоні, смачне вино з усім супутнім. Усе це доповнене європейським вектором та азійським хаосом. В місті потрібно не стільки поспішати все оглянути, скільки насолоджуватись процесом і тусуватись, особливо вночі.  Якщо ви якимось дивним чином не знаєте, що робити чи з чого почати в Грузії - їдьте у Тбілісі, не пошкодуєте.

До Тбілісі ми потрапили в перший же день в Грузії. Переліт з Києва до - ні, не сюди, а в більш "дешевий аеропорт" Кутаїсі, включав в себе 10-годинну прогулянку по Харкову й прибуття посеред ночі, тому першим ділом в країні ми відрубались на підлозі аеропорту посеред натовпу таких же мандрівників - тут це нормально. Прокинулись за декілька годин уже в пустому приміщенні, коли нас лагідно обмивала прибиральниця зі словами "спіть, спіть - ще ж рано".

Відразу по прибутіі  розпочалась "акліматизація" до умов Грузії  - прямо в аеропорту виміняли шматок сала на пляшку вина. "Красное ми для шашлика немного, а чтоб пить-напиватся - то белое", оптимістично розповідав "контрагент":-)  Далі швидкий й дещо "телепортуючий" переїзд до столиці та невеликий хостел в зоні пішої досяжності до центру. Й відразу гуляти - в Тбілісі це довго робити можна, за вечір не оглянути й не відчути усього.

Тбілісі - місто віком в півтори тисячі років, для регіону це не так вже й багато. Хоча - на території міста достатньо різних печер, де люди жили давно і уже давно. Але так щоб місто - то тільки після царя Вахтанга Горсала. Засноване грузинами, місто не раз було столицею Грузії, але велику частину історії перебувало у складі різнизх держав - перської, турецької, російської. Столичний статус "надходив" до Тбілісіо в часи "золотої ери" Грузії в 12 столітті, в часи короткого періоду незалежності 1918-1921 років й нині цей статус в міста є.  З Тбілісі пов"язана доля багатьох відомих людей - від Пушкіна з Лермонтовим до Остапа Бендера й Лесі Українки. Насправді, кількість поетів й письменників, які тут "чекінились", надихались і щось у результаті створили дійсно вражає - десятки дуже відомих й сотні менш фідомих, усіх й не перерахуєш. Зараз по приїзді з Тбілісі теж іноді щось пишуть, от як я у блог.

Нині Тбілісі - велике місто з 1,2 жителів й площею "від горизонта до горизонта", на яку точку огляду б ти не підіймався. Ну й - центр усього в країні, політики, культури, економіки, туризму, логістики.

Тбілісі в серпні нам здався чимось схожим на передмістя Києва – так часто зустрічали знайомі обличчя. В перший же день пересіклись з групою, яка оце тільки пройшла похід й на Казбек сходила, а тепер із задоволенням наминала усе, що грузинська кухня пропонує понаминами. Другого дня зустріли подругу, яка тут уже пів року працює – провела нам невелику екскурсію й відкрила місцеве населення дещо з незвичної нам сторони. Загалом, веселе таке місто, позитивне

                                  Що  подивитись у Тбілісі?

Місто цікаве й насичене, тут варто провести дні три, як мінімум, щоб усе оглянути, побачити й відчути.  Тут треба не стільки спішити, скільки насолоджуватись і тусуватись, особливо вночі – цією веселою атмосферою центр міста чимось на Львів схожий.

                                                               Фортеця Нарікала.

Фортеця Нарікала - величезні укріплення на горі над старим містом у вигляді потужних стін з вежами, з яких чудовий огляд на Тбілісі. Фортеця древня, по ходу древніша за сам Тбілісі. Розбудовувалась різними держава, а підтверджено руйнувалась тільки землетрусом. Відсутність даних про штурми, насправді, ще не свідчить про неприступність фортеці в усі часи - просто фіксувати події не завжди виходило чи не завжди хотілось. Про історію Кутаїсі, наприклад, взагалі мало що відомо, хоча це одне з найдревніших міст Європи. 

Зараз Нарікала - популярна й відома пам'ятка Тбілісі. Звідси добре видно багато з того, що можна потім оглянути. Вдень і вночі краєвиди по різному круті будуть. Нічне місто - окремий кайф, й спостерігати за ним зі стін фортеці це ще те задоволення, насправді. Особливо якщо не забув прихопити з собою чогось сухого чи напівсолодкого.На фортецю можна залізти пішки, або ж дістатись на канатці (1 ларі). Пішки можна з кількох сторін й усюди різні враження будуть  

Під стінами фортеці розкинулось старе місто - місцями доглянуте й ошатне, місцями закинуте з хаотичне, але усюди цікаве й колоритне. Ми дістались туди чи не першим ділом у місті, якраз при заході. Зустріли друзів й веселою компанією зависли на стінах, а потім спустились до низу – на площу Мейдан.

Фортеця Нарікала та види з неї уночі

Канатка до фортеці понад старим містом

Площа Мейдан та Метехська скелі

Площа Мейдан – центр старого міста, звідси розходяться в усі боки вулиці до різних цікавинок. З площі можна піднятись до Нарікали, запірнути у лабіринти вуличок старого міста, зазирнути у Сірчані бані, сходити до скверу біля прекрасного моста Миру або ж перейти річку та піднятись на Метехську скелю.

Метехська скеля - красиве місце й чудовий оглядовий майданчик на старе місто. Звідси в усій красі видно фортеця Нарікала й стару забудову, якою "обліплена" скеля під фортецею. Скеля - місце визначних й драматичних подій в різні історичні періоди. Ніби як звідси розпочалось місто й перші укріплення стояли на цій скелі. Тут же знаходився палац - головна "резиденція" місцевих правителів, шикарне було містечко, якщо вірити описам. На скелі спостерігається серйозна концентрація святих - тут поховано святу Шушанік, поважну персону для місцевих віруючих, ще одного святого - Або, спалили під скелею. А ще 100 000 тбілісців стало святими мучениками (оф версія церкви), після того як їх в 13 столітті винищили хорезмійці за небажання глумитись над своєю вірою. Вже в 20 столітті на скелі стояла радянська в'язниця, де теж смертних вироків було більше ніж досить. 

Зараз на скелі храм, оглядовий майданчик, пам'ятник коню з засновником міста в сідлі й бочка з несмачним квасом. Храм Метехі теж древній - ще "домонгольський". Мені ще скелі під храмом подобаються. В минулому висота була більша й річка була бурхливою, але зараз теж нічого, понад річкою теж якісь релігійні будівлі.

Сірчані лазні Тбілісі – окрема пам'ятка, про яку усі, хто там був одноголосно кажуть, що це місце обов'язково потребує відвідування. Цікаві самі приміщення, а також можливість пірнути в басейни з теплою, сповненою сірководнем водою. Саме ці бані колись й дали початок місту. За легендою – цар Вахтанг Горсал помітив, що поранений фазан вилікувався після купання в цій воді й вирішив, що для людей це теж непогана опція. Так і заснували Тбілісі. Сам цар опинився на пам'ятнику на Метехській скелі, а лазні стали однією з найбільш відвідуваних пам'яток міста. Ми в тому районі побували вже в темряві, тому й фото нормальних не залишилось – наступного разу постараюсь виправити це неподобство.

Площа Мейдан.

Метехська скеля й околиці

Старе місто Тбілісі.

Старий Тбілісі. Вулички тут колоритні й зачухані, чимось нагадують турецьку частину Нікосії - тільки там людей мало, а тут усе живе. Таке враження, що Європа доторкається до Азії саме тут, коли через до неможливості сучасний міст Миру заходиш у старі квартали й поринаєш в цей колоритний хаос. Хитросплетіннями вуличок довго блукати можна, розглядаючи цікавий декор, не менш цікаві типажі на "ганках", невибагливі житлові умови цих типажів й всюдисущу білизну у дворах. Поміж будинками можна наштовхнутись як на закинуту старовинну церкву, так і на якісь вкраплення сучасності, як от веганське кафе. Але більшість старого міста виглядає так, ніби наш динамічний сучасний світ тут сповільнюється й сідає відпочити на поріг старого будинку під інжирне дерево чи виноград.

Старе місто в Тбілісі досить цілісне, велике за площею й гуляти цими вулицями можна довго. У старому місті знаходиться декілька старовинних церков, кілька синагог й ще багато чого. Я навряд чи зможу накидати повний перелік усіх вулиць з описами, милих зачуханостей, красивих дворів й гарно декорованих будинків – для цього треба куди довше блукати містом, ніж два дні, але  рекомендувати відвідувати його можу дуже й дуже, особливо якщо любите колорит й екзотику.

Більш детальна інформація про старе місто й усі сховані в ньому храми, вулички, будинки й інше є ось на цьому сайті - http://travelgeorgia.ru/104/ Краще розповісти про Грузію буде складно, насправді.

Вулички старого Тбілісі

Будинок іранського посла (зі слів місцевого) у характерному стилі

Одна з синаног старого міста

Один зі старих храмів старого міста

Вкраплення сучасного у старому Тбілісі

Сучасна архітектура Тбілісі

Чого ще сповнене Тбілісі, як і  Грузія в цілому, так це цікавої сучасної архітектури. Важко не помітити трубоподібну (чи то - штаноподібну) споруду  - новий концертний зал. Або ж величезну білу й прозору "квіточку" - будинок юстиції. Ну а міст Миру вже давно став одним із символів міста. Будинки неординарних форм зі скла траплялись повсюдно, деякі вже стали "знаковими", деякі - просто ефоктні. Й будівництво нестандарних форм, часто скляних, прозор й ефектних - риса не тільки Тбілісі.  У кожному відвіданому нами місті, включно з невеликими райцентрами, зустрічались збудовані в подібному стилі адміністративні споруди. В подібному - в сенсі, неординарному й не схожому ні на що інше :-) Мені, особисто, такий підхід до будівництва дуже до вподоби - й зовсім не псує він історичних ансамблів міст, швидше поєднується з ними. Псують ландшафти височені сірі коробки, якими сповені печерські й інші пагорби.

Найцікавіше місце для споглядань сучасної архітектури, як на мене - Парк неподалік мосту Миру у центрі Тбілісі, просторий й насичений різним сучасним облаштуванням, як от прикольні кам'яні "лавочки" та фонтани, а на скелі поруч навіть скеледрои опен-ейр буде. "Штани", "Квіточка" й ще якісь споруди будуть в зоні фотогієнічної досяжності. В такі місця хочеться приходити, коли вже нагулявся колоритним старим містом чи помпезними радянськими вулицями. В сквері можна добре сховатись від минулого, але не від літньої спеки - хоча, якщо залізти в струмені води з фонтанів, спекотність життя стає допустимою.

Сучасна архітектура Тбілісі

Проспект Шота Руставелі.

Нагулявшись вдосталь вуличками старого міста, виходимо на площу Свободи й, звідти, на проспект Шота Руставелі. На площі є інформаційний центр з безліччю безкоштовних мап та порад – дуже корисне місце. А сам проспект це своєрідна суміш Хрещатика з Печерськом, де просторо, багато старих вишуканих та великих адміністративних будівель а також радянського помпезного гігантизму. Тут є урядові установи, музей, алея зірок, прикольні сучасні скульптурки (от я в Ужгороді, тільки все ж трохи більші) багато бутіків й різного пафосного. Прогулятись варто. Піднявшись за будівлю парламенту можна вийти до фунікулеру на Мтацмінду.

Проспект Руставелі й площа Свободи

Гора Мтацмінда.

Якщо у Тбілісі хочеться побачити все й відразу - потрібно піднятись на гору Мтацмінда. Можна й пішки видертись - метрів 300 над рівнем міста набрати, але більш "гуманно" підійматись на фунікулері, який сам по собі є пам'яткою й символом міста. З парку біля його верхньої станціі реально видно все. Ще там дуже неординарний дитячий парк, різного роду атракціонти – від американських гірок й до випробуваного нами бабахання у воду в "довбанці" з дерева.

На півдороги фунікулер зупиняється, можна вийти й зазирнути до монастиря над печерою святого Давида. Окрім храму й огляду тут ще й пантеон відомих людей Грузії. Нам таки відомою виявилась тільки могила Грибоєдова - можливо ви більше знатимете. Загалом, дуже рекомендую це місце, коли у центрі нагуляєтесь. 

Фунікулер коштує 2 ларі “на всю довжину” й 1 ларі до проміжної зупинки біля монастиря.

Панорами Тбілісі з гора Мтацмінда

Парк атраціонів на Мтацмінді

Церква й пантеон відомих людей Грузії

Фунікулер в Тбілісі

Вулиця Марджанішвілі.

Вулиця запам”яталась цікавою архітектурою, ошатністю й гарною турецькою кав”ярнею зі справжньою пахлавою. Ну й нашим хостелом неподалік. Насправді красиві вулиці з архітектурою 19 століття в місті, підозрюю є й інші, але саме цю я добре запам"ятав.

Район знаходиться неподалік вулиці однойменного метро. "З фасаду" в стороні від центральних вулиць дуже схожий на Поділ чи то на Одесу - такі ж прямолінійні вулички, старі ошатні будинки з прикрасами, споконвічні бабусі та коти. А от у двориках тут зовсім іншій світ - колоритно, красиво й хаотично водночас. Будинки в двори виходять широкими й прикрашеними дерев'яною різьбою терасами, обвиті диким й не дуже виноградом та поєднуються між собою кількома рівнями мотузок з білизною. Інколи можна на якусь старовинну архітектуру наштовхнутись, чи інші неординарності. Як і годиться південним містам, життя на ці вулички приходить вночі - людей стає навіть більше ніж вдень, о першій ночі працюють магазини, аптеки, дядьки з емоційними розмовами засідають на сходах а бабусі собак вигулюють.

Вулиця Марджинашвілі й околиці

Житло в Тбілісі

Хостелів в Тбілісі на даний час багато й легко знайти собі щось на різних сайтах. Найбільш поширеною є ціна в 20 ларі (9 долл.). Якщо трохи пошукати, можна знайти й дешевше – від 10 ларі.

Наш Хостел в Тбілісі, м'яко кажучи, зовсім не пафосний, називається “hostel georgia”. Шукали на "Хостелворлді" за принципом - щоб дешево й до центру не довго. Працівники, як виявилось, практично не знали ні англійськоі ні російської мов, що чомусь не заважало селитись сюди іноземцям. Спілкуючись "жестами", заселились в на диво окрему кімнату, вікно під стелею з якої виходило на вулицю на рівні ніг :-) Зате до метро 5 хвилин, центр таки поруч й ціна в  22 ларі на двох. Ще й готують для гостей велику "діжку" варива з картоплі, лопатків й чогось гострого – “free dinner” тобто. Окрім нас тут ще гурт звідкись з дуже Східної Азії оселився. Більшість хостелів в Тбілісі вдвічі дорожчі за цей, різницю в ціні реалізуємо у винному магазині - кахетинське, кажете, добре :-)

Наш хостел в Тбілісі та зустрічі з посиділками.

Де харчуватись в Тбілісі?

З цим проблем не буде – різноманітних  закладів у центрі дуже багато. З тих кількох нами відвіданих й назви яких не дуже збереглись в пам”яті – кафе на площі Мейдан, кафе поруч із Сірчаними Лазнями й кафе на Шота Руставелі. Усі запам”ятались приблизно однаковими цінами, асортиментом суцільно з місцевої кухні – тобто, хачапурі, хінкалі, шашлик, харчо, лобіо й т.д., тим що усюди смачно й хороше дешеве вино, як червоне так і біле. В місцевих кафе завжди буде смачно й ситно, проте кухня досить “важка” й знаходити щось дієтичне – корисне – легке в країні проблематично, але в Тбілісі вже можна. Поруч із метро Марджинашвілі знайшли чудову турецьку кав”ярню, а блукаючи по місто траплялось усе по трохи – кав”ярні з лимонадами та десертами, хінкальні, веганське кафе, макдональдси.

Транспорт в Тбілісі

Як мені здалось, туристу в Тбілісі потрібно тільки метро - воно возить усюди по центру й до всіх автовокзалів, коли потрібно їхати кудись далі. Метро дешеве (50 тетрі + 2 ларі за картку з можливістю повернення) й схоже на наше, тільки працює по картках а не жетонах. Ще канатка й фунікулер потрібні. А ось міські автобуси й маршрутки ходять переважно у спальні райони, де туристу особливо нема чого робити.

Автостанцій у Тбілісі декілька. Найбільша й шалено хаотична станція Дідубе поруч з однойменним метро. Звідти ходить транспорт на Степанцмінду, Кутаїсі, Горі, Мцхету, Шатілі, Ахалціхє, Батумі й ще багато куди. А от в Кахетію потрібно їхати з автостанцій біля метро Ісані (якщо вам в Телаві) чи Самгорі (якщо в Сігнахі). Головне в тих криках й хаосах відрізнтити дешеві рейсові маршрутки від крикливих й дорогих таксистів - найлегше це зробити шляхом пошуку каси автостанції.

Нагулявшись вдосталь Тбілісі, рушаємо далі на Схід – в сонячну Кахетію. Вибираємось вже затемна – так нас місто затянгнуло, але сподіваємось що зможемо таки кудись вибратись. Найближчий намір –  місто Телаві. Назва яка часто траплялась на етикетках з-під вин, а тепер от й на місцевості дізнаємось, що воно таке...

Далі буде!