понеділок, 14 березня 2016 р.

Ларнака: гостинні ворота Кіпру

Кіпр у багатьох туристів з України починається з аеропорту Ларнаки. У туристів, тих, які в походи ходять - з лісу неподалік аеропорту Ларнаки, де є кемпіг з чудовим видом на солене озеро, мечеть та фламінго. А у самому місті, окрім великої кількості "моря" й "кіпру" буде ще церква на могилі Лазаря - воскреслого біблійного діяча, сама споруда якої древніша, наприклад, за християнство на Русі, а також невелика фортеця, милий центр і довжелезна набережна. Це місто старту й фінішу нашої подорожі Кіпром.
IMG_2348кіпр

Рейс з Києва до Ларнаки прилітає пізно ввечері й любителям життя на природі можна заночувати у лісочку на березі величезного солоного озера, яке знаходиться зовсім поруч від аеропорту. Тут є повноцінний кемпінг з водою й зручностями, але знайшли ми його вже зранку, переночувавши на першому ліпшому зручному місці. На озеро взимку прилітають рожеві фламінго з Африки. Ці великі й красиві птахи вночі голосно "гелгочуть", а вдень крутяться так далеко від берега, що мій об'єктив не діставав. Також тут починається широка культпрограма острова - мечеть Халла Султан Текке якраз навпроти кемпінгу. Мечеть ця - місце паломництва мусульман, так як тут похована тітка самого Мухамеда. Тітка ця прибула разом з армією арабів завойовувати Кіпр в 7 ст., але на цьому місці невдало впала з коня й загинула. Згодом тут почали ховати інших відомих мусульманок, а у 18-19 ст. збудували комплекс з мечеттю та мавзолеєм. Мечеть зараз не діюча, але потік туристів до неї чималий. Звідси до центру Ларнаки декілька кілометрів. В місто ходять автобуси, проте нам цікавіше було прогулятись.
IMG_2295кіпрIMG_2298кіпр
Солене озеро Ларнаки й мечеть Халла-Султан Текке. Цяточки на воді – то фламінго.

Прогулянка Ларнакою

Ларнака - місто древнє. Настільки древнє, шо можна й замислено, з повагою, почухати потилицю - українська "Вікі" називає засновником міста внука самого Ноя. Отак от. На рахунок внука Ноя не знаю, але 3200 років тому місто вже обнесли величезними стінами - також неслабенька заява на солідність. В ті часи місто називалось Кітіон й тут народився сам Зенон - засновник філософської течії стоїцизму. В середньовіччі місто називали вже Алкієс -"солені озера", а назву Ларнака дали вже "за турків" й означає вона "саркофаги". Швидше за все, їх багато тут тоді знаходили. Що назва не безпідставна, ми теж помітили - на центральній площі поруч з церквою Лазаря є "сховок" з дуже красивими древніми саркофагами. 

Нині Ларнака це третє по величині місто Кіпру й, без перебільшення, його ворота. Як мінімум для українців - саме сюди літають усі рейсові літаки з Києва. Усі два - від МАУ та Віз ейру :-)  Тому й у Ларнаці бували чи не усі. Огляд пам"яток багато часу тут не забере, проте для цивільного відпочинку місто дуже навіть згодиться - моря багато, добиратись до інших великих міст легко, в околицях цікавинки присутні, інфраструктура для вигрівання пуза на сонечку теж є. Цивільно, мабуть не дешево, але таких як ми то мало турбує :-) Так, от що ж у центрі Ларнаки можна побачити.

Церква Святого Лазаря є відомим символом Ларнаки. Взагалі, Ларнака, місто сучасне і історія тут представленна "вкрапленнями" - правда, солідними. Ось ця симпатична будівля з дзвінницею у місті найкрасивіша та найдревніша, її збудували візантійці більш ніж тисячу років тому. В церкві знаходиться печера, де той самий Лазар похований. Лазар це біблійний діяч, якого воскресив Ісус Христос. Після воскресіння Лазар, як і багато хто в різні часи, вирішив переселитись на Кіпр. Пишуть, тікав від переслідувань - думаю що не дивно, й зараз якщо ненароком "повстати з мертвих" на очах в публіки, можуть і не зрозуміти, не те що в древній час. Прожив Лазар на Кіпрі ще 30 років й навіть побув єпископом. Згодом мощі святого розтягли по світу, але частина, залишилась тут. Церква за свою довгу історію встигла побути і мечеттю, і католицьким храмом і храмом на кілька конфесія. Типова доля культових споруд Кіпру, насправді. У цьому куточку міста все дихає старовиною - навколо церкви звиваються вузенькі вулички з милими будиночками, усередині артефакти як не середньовічних то біблійних часів. Деякі вулиці інтригують вже на старті знайомства з Кіпром - бачиш такий вивіску "вулиця філосфа Арістотеля" й відразу відчуваєш причетність до чогось великого.
IMG_2348кіпрIMG_2350кіпрIMG_2339кіпр
Церква святого Лазаря й венеціанський Лев Святого Марка на набережній

IMG_2355кіпр
Витончені старовинні саркофаги поруч із церквою Лазаря

IMG_2361кіпр
Вулиця філософа Арістотеля – це так позитивно

Снігу й морозу в Ларнаці не буває, а от Новий Рік буває - ялинку нарядили прямо на набережній. Як у справжньому курортному місті, у Ларнаці набережна - найбільш "прогулянкове" місце й тут завжди є люди та відбуваються якісь події. На задньому плані - форт Ларнаки, невелика оборонна споруда з лузіньянськими "корінням", венеціанськими стінами й османським ремонтом. Колись форт захищав порт Ларнаки, нині урізноманітнює прогулянки туристів. Лузіньяни - хрестоносці, династія королів Кіпру, що керувала островом 300 років. При них цей замок, пишуть, набагато більшим був. Британці тут організували поліцію, а нині в замку експозиція старовинних артефактів, така ж невелика, як і форт. На острові є декілька справді вражаючих фортець й одну з них плануємо відвідати вже зовсім скоро - після оглядин Ларнаки вирушаємо шукати шлях до Фамагусти, яка вже в турецькій частині острова.
IMG_2329кіпрIMG_2317кіпр
Форт Ларнаки з історичним музеєм

IMG_2335кіпр
Новорічна ялинка у Ларнаці

IMG_2332кіпрIMG_2309кіпрIMG_2358кіпрIMG_2304кіпрIMG_2347кіпрIMG_2314кіпр
Набережна й вулиці старої частини міста

IMG_2363кіпр
Адміністративна будівля у Ларнаці


Автостопом з Ларнаки до Фамагусти.

Автостоп в грецькій частині Кіпру поганенький, але є. Частково це компенсується дешевими автобусами між великими містами й навколо них. Стоп непередбачуваний - бувало, що підбирають відразу й довозять куди нам потрібно, а були й годинні стовбичення перед чималим потоком машин. В перший день вийшли за межі Ларнаки стопити до Айя-Напи й далі, до лінії розмежування з турками. Відразу підхопив дядько на джипі й довіз до якоїсь військової бази, де трафік був майже нульовим. Грек трохи знав російську й ще декілька мов - розповів, що не працює і не хоче працювати, а гроші на життя йому дають "старие женщини". Яким чином працює ця "соціальна підтримка", не уточнив :-) Трохи простовбичили під базою, посміхаючись рідкісним водіям - один грек зупинився, щоб порадити сісти на автобус, інший посигналив й скорчив смішну гримасу, яку ми трактували як "я їду, а ви ні", а за деякий час нас підхопила пара росіян. З цими поговорили про політику (ну як без цього?), ще розповіли нам про кризу на Кіпрі й що місцеві раніше були багатими,а тепер не дуже - усі ці готелі й ресторани навколо будувались в кредити, мало кому тепер посильні. Одним з проявів достатку до кризи вважалась дружина чи дівчина слав'янського походження. Росіяни довезли майже до кордону (згідно наших даних) й ми вже сподівались ввечері бути в Фамагусті, але все склалось куди більш непередбачувано..
IMG_2367кіпр
Інфораструктура в невеликих поселеннях на Кіпрі

Ну а далі….
Майстер-клас, як загубитись на маленькому цивілізованому острові:
- вичитати в неті назву необхідного об'єкту (кпп через кордон);
- знайти цей пункт на карті, приїхати туди стопом, знайти єдину дорогу через кордон й впевнено пошурувати по ній, принагідно набиваючи кишені мандаринками;
- впертись у військову частину, вислухати солдата про те, що перехід з цією назвою насправді в селі з іншою назвою в 15 км звідси;
- рушити полями до "правильного" села, періодично запобігаючи спробам жпс перевести через кордон нелегально;
- в темряві блукати з дороги на дорогу, впираючись то в старі лінії оборони, то в фермера з рушницею, то в казна що; заночувати в оливковому саду в когось під хатою й всю ніч насолоджуватись діалогами тварин з ферми;
- зранку дійти до переходу й опинитись в іншому світі….

Так розпочалась наша подорож Північним Кіпром.

А в Ларнаці побували ще й по завершенні цієї нашої поїздки Кіпром.
IMG_3494IMG_3491
Кемпіг неподалік аеропорту Ларнаки

В останній день перед літаком влаштували собі “дневку” – валялись в наметі в кемпінгу неподалік аеропорту, дегустували місцеві вина й відпочивали, як уміли. Попереду нас чекав, якщо вірити прогнозам, перепад температури атмосфери в 40 градусів й засніжений зимовий Київ.