Радомишль – сучасний поліський замок,або як потрібно реконструкцію робити.

Радомишль - кінцевий пункт нашої 50-кілометровоі прогулянки мальовничою долиною річки Тетерів й навколишніми лісами. Це заховане в лісах поліське містечко відоме реконструйованим замком «Радомисль» - який таки дійсно замок, хоча первинно це й реставрований млин. Туриста тут чекає добротна реконструкція, масштабна колекція старих ікон, відновлене за стародавніми технологіями виробництво паперу, трапезна й ландшафтний парк навколо. Зверніть увагу – місто з пивзаводом, а це уже додає йому привабливості в очах значної частки населення ;-)

Радомишль – стародавнє Поліське містечко, до 1946 року називався «Радомисль», звідси й назва самого замку, що на одну літеру відмінна від назви міста. Історія в Радомишлі «була» – тут знайдено стоянки людей 30-тисячолітньої давності, за княжих часів знаходилось укріплене городище на шляху з Києва до Галичини, Волині й далі. Тоді місто називалось Мичеськ та Мико-град, від річки Мика – притоки Тетерева. Серйозну заявку на значимість Радомисль зробив на початку 17 століття, коли тут було збудовано Папірню для Києво-Печерської лаври. Підприємство на той час високотехнологічне, прогресивне й у наших краях доволі рідкісне. Сама папірня була ще й оборонно, такий собі замок-завод. Проте це не врятувало її від зруйнування козаками Богдана Хмельницького. Далі місто вело тихе провінційне, але не саме скучне життя, періодично долучаючи до козацьких повстань та інших історичних віянь (на зразок розвитку промисловості), й раз у півтори сотні років змінюючи належність то тієї чи іншої держави (хіба в період 1917-1920 років частота зміни влади вимірювалась не століттями а місяцями). У середині 18 століття місто побуло резиденцією уніатських митрополитів й тоді ж тут було збудовано замок, від якого до тепер мало що залишилось. В 19 століття виникли зародки промисловості, які до наступного століття перетворились в солідні підприємства – на початку 20 ст. населення складало 15 тис чоловік (з яких добрих 70% складали євреї). В місті діяв відомий пивзавод, який дивним чином зберігся й по нині, та десятки інших підприємств. А на місці руїн папірні збудували солідний млин, який пропрацював мало не століття, після чого місцеві жителі, довго не думаючи, перетворили його на смітник.

На підході до Радомишля

Нове життя млин отримав зовсім нещодавно, коли відомий діяч Ольга Богомолець реставрувала його під «родинне гніздечко», яке з часом стало чудовою атракцією для туристів. Нині замок "Радомисль" таки дійсно замок, хоча первинно це й був млин. Виглядає достатньо солідно, усередині добротна реконструкція, масштабна колекція старих ікон, відновлене за стародавніми технологіями виробництво паперу й трапезна. Зали реконструйовані у стилі 17-18 століть й до стилізації підійшли з відповідальністю – навіть вогнегасники заховані у спеціальні дерев’яні бочки, щоб не вибиватись з інтер’єру. Ікон кількість величезна – напевне декілька тисяч. Деякі дивують своєю крайньою «неканонічністю» - наприклад трирука Мадонна чи святий в образі гуцула. Для домашніх ікон це нормально, так як майстри з народу не дуже знали як там хто виглядав насправді і які канони коли слід застосовувати. Крім ікон багато реконструйованого хатнього реманенту, наприклад старовинний самогонний апарат та «пральна машинка» й цікаві предмети декору, як од коритце з зображенням дивної фізіономії. Хоча це й млин, але в концертній залі чудова акустика й періодично тут дають концерти різної музики. Трапезна на час екскурсії була зайнята банкетом, але ходять плітки, що борщик там смачний.

Інший об’єкт огляду – папірня, де реконструйовано виробництво паперу на старовинному обладнані, тільки сировиною виступає кропива, а не конопля (мабуть, щоб не провокувати надмірного попиту на такий папір ;-) Навколо замку ландшафтний парк з озерами, алеями, скульптурами й іншими атрибутами «родинних гніздечок».

Замок “Радомисль”

Інтер'єри замку й різні цікаві артефакти

Старовинний самогонний апарат :-) 

Експозиція старовинних ікон в залах замку

 
Трирука Мадонна й святий в образі гуцула.

Найдавніша ікона замку (витесана в камені) й просто якась “добра” ікона.

Виготовлення паперу за старовинними технологіями й дерев'яний шрифт

Вхідний квиток (квітень 2015) коштує 50 грн повний й 25 пільговий. Квиток включає годинну екскурсію усім комплексом, групи формуються по мірі надходження людей (від 10-12 чол.). Про все можна домовитись наперед, інформація на сайті замку http://www.radozamok.com.ua/ua/ Там же є й прайс на усі послуги цього комплексу. Замок знаходиться на південній околиці міста й пішки добиратись до нього можна при наявності часу – від центру це десь година ходу. Таксі з автостанції (яка поруч із центральною площею й неподалік мосту через Тетерів) до замку коштувало 25 грн. Маршрутки Київ-Радомишль зараз 50 грн коштують, відправляються від м. Житомирська “по наповненості”. На автостанції за 3 грн можна залишити рюкзаки у диспетчера.

З цікавого, ще у місті є симпатичний Свято-Микільський храм середини 19 ст. – тут же, на центральній площі, декілька старих кам’яничок й пивзавод. Пивзавод теж десь на околиці (його білі «бочки» багато звідки видно), але на тій же центральній площі помічено фірмовий магазин. Ну й природа – долина Тетерева й навколишні ліси прекрасні, особливо навесні! Можливостей для різних видів туризму в тому регіоні більше ніж достатньо. Тому варіанти з велопоїздками, водними сплавами й пішими прогулянками є дуже цікавими. Для проживання можливі варіанти – у самому замку ефектно, але дорого. В центрі міста є комплекс “Карпатія” http://carpathia.jimdo.com/, який декларує дуже гуманні ціни й можливості, там же є кілька закладів харчування. Довкола міста є багато місцин на берегах Тетерева для наметів, риболовлі й іншого відпочинку. “Кам'яна гребля”, наприклад”. А от чого нема у Радомишлі, так це залізниці, що порадує хіба велосипедистів, яким буде куди їхати :-)

Свято-Микільський храм

Резюме. Оглянути –Замок “Радомисль”, Свято-Микільський храм, пивзавод (на любителя). Транспорт – маршрутки з м. “Житомирська”, своїм ходом. Проживання, по нисхідній за ціною: замок “Радомисль”, “Карпатія”, береги Тетереву – я  б вибрав останнє. Харчування – такий же набір, плюс інші магазини-генделики.

Гарної вам подорожі!