Качанівка – розкішний палац у аристократичному парку.

Качанівка – невелике селище в Чернігівській області, де повністю збережено комплекс панського маєтку 18-19 ст. в майже первісному вигляді – з усіма прибудовами, господарськими приміщеннями, пейзажами, ландшафтами та іншими атрибутами поважаючого себе пана. Збереглась частина інтер’єрів і речей з тих часів. Хіба кріпаків не вистачає, а так можна відчути себе аристократом минулого, гуляючи поміж старезними деревами понад озером на тлі палацу.

Палацо-парковий комплекс у Качанівці засновано в кінці  18 ст. Впродовж наступних півтораста років маєток змінив ряд власників, а найбільшого розквіту досягнув у другій половині 19 ст., за часів хазяйнування відомого українофіла, мецената, колекціонера Василя Тарновського. Колекція різноманітних історичних та мистецьких артефактів була грандіозною, бібліотека – величезною,одних тільки рисунків та рукописів Шевченка назбирав 751 шт. Проте, таке захоплення прекрасним сприяло розоренню вельможі. Але, підозрюю, воно було того варте!

У різні часи помістя відвідали Микола Гоголь, Пантелеймон Куліш, Михайло Врубель, Тарас Шевченко, Марко Вовчок, Михайло Глінка тут працював над оперою «Руслан та Людмила», а Ілля Репін креативив над полотном «Козаки пишуть листа турецькому султану» (на якій зобразив, зокрема, самого Василя Тарновського). Загалом, Качанівка – солідне пристанище відомих особистостей! Надихала, мабуть.

З приходом радянської влади тут розмістилась дитяча комуна, згодом - тубдиспансер. Після  981 року тут Національний історико-культурний заповідник «Качанівка»

Найголовнішою пам’яткою у Качанівці є величний палац 18 ст., збудований у стилі класицизм. Палац великий, вражаючий і фотогієнічний. Чимось схожий на Капітолій у Вашингтоні – особливо на фото. Поруч розмістились два флігелі – такі собі невеличкі палацики, що разом із головним палацом обрамлюють по колу солідну площу. Палац пишно прикрашений ліпниною, колонами, скульптурами на фасаді. Навколо також є різнорідні цікавинки, на зразок розкішного, але недіючого невеликого фонтану. Башта збоку, наприклад, будувалась як водонапірна – але технічний прогрес естетики не порушував в ті часи. Разом з флігелями палац створює єдиний комплекс будівель, що дає змогу доторкнутись до атмосфери аристократії 19 ст. “Зворотній” фасад палацу нічим не гірший за “лицьовий” і з того боку відкривається симпатичний краєвид на старовинний парк та каскад озер унизу.

 

Палац у Качанівці.

 

 

Зворотній фасад палацу й різні навколишні деталі.

 

У середині палац не менш красивий та цікавий, ніж ззовні: тут також збереглось чимало оригінального декору в інтер'єрах, зокрема - розкішної ліпнини та розписів. У залах експозиції різного походження – колекція самоварів, ікони 18-19 ст., виставка творінь місцевих художників, кімната Гоголя, кімната Шевченка, кімната Репіна (точніше - однієї його картини, зате дуже відомої), речі власників маєтку, картини, музичні інструменти  та різні історичні артефакти. Достатньо цікаво, особливо з екскурсією. 

Колекція самоварів

Музичні інструменти та оздоблення зал

 
 

“Шевченківська” зала

Центральна алея парку з’єднує палац із Георгіївською церквою – невеликою, але достатньо помпезною спорудою, збудованою у стилі «ампір» у 1817-1828 роках. Бокові портики втрачені, але виглядає достатньо солідно. Поруч декілька могил місцевих дворян та незрозумілого (без екскурсії) призначення споруди, схожі на стилізовані вентиляційні виходи якихось підземель. Можливо там мешкає привид, який періодично існує в розповідях про Качанівку?

 

Георгіївська церква

 

Неподалік від палацу, у парку понад ставом зачаївся «Павільйон Глінки» - цікава паркова споруда, де, власне, Глінка й працював свого часу над оперою “Руслан і Людмила” (кажуть – тому що чудова акустика). Також використовувалась для трапез – підвали альтанки були повні наїдками на випадок гостей. З протилежного боку Майорівського ставу ця альтанка виглядає мало не домінуючою спорудою комплексу.

Альтанка Глінки

 

Прогулюючись парком понад ставом, будете натрапляти на різні зразки паркової архітектури минулих століть, наприклад – симпатичний місток над стежкою чи споруду «Романтичні руїни». В часи захоплення романтизмом мати подібну конструкцію на територію вважалось модним, тому – якщо не складалось з руїнами справжніми чи руїни були не надто романтичні, пани будували їх централізовано. Пригадується подібна споруда у парку Олександрія в Білій Церкві, але там руїни були стилізовані під античність – ці ж важко прив’язати до чогось, тому – просто руїни, романтичні.

Романтичні руїни

Парк сам по собі є вартим уваги місцем: багато величезних старезних дерев, декілька великих озер, безліч птахів - в тому числі й хижих. Це один з найбільших ландшафтних садів Європи, створений на основі природного лісу. Тут росте понад 50 видів дерев. Збереглись ландшафтні композиції ще з тих, аристократичних часів (запам"яталась назва "Інтимна гірка"). Парк відносно малолюдний – більшість стежок  зарослі прим”ятою травою, над ставами немає витоптаних пляжів чи рибальських місць, проте трапляються ліхтарі та смітники. Є навіть щось типу місця для кемпінгу – зі стаціонаним мангалом, столом, туалетом й клаптиком витоптаної землі для вогнища. 

Старовинні дерева та наші намети у парку

Так садиба виглядає з протилежного боку ставу. Там де біле авто – кемпінг.

Захід сонця у Качанівці.

Добиратись до Качанівки без власного транспорту не так то й просто – маршрутки ходять зрідка. Найчастіше, з Ніжина через Ічню. В Ніжині на автостанції сказали що є о 10-й і 0 16.18 Ніжин-Іваниця (останньою власне, і скористались). В розкладі на стіні таких було відчутно більше, але перевіряти не стали)

Поворот на Качанівку знаходиться в селі Парафіївка (5 км від Качанівки). Через це перехрестя транспорту суттєво більше проходить. На зупинці є такий ось щит із розкладом, проте, за нашими спостереженнями, маршрутки якось по своєму ходять... Наприклад: на звортньому шляху  під’їхали маршруткою на Ніжин о 19-й годині, якої нема у розкладі; водночас проскочив бус на Київ, також тут відсутній; необхідна ж нам маршрутка Київ-Сокиринці значиться тут о 19.20, проте в Качанівці нам її порадили виглядати о 19.40, а на зупинці сказали, що „від 19.30 до 20.00 ,переважно, є”, приїхала в 19.55. Інтернет пише про маршрутку з Прилук та напряму з Києва о 9-й ранку. Наш варіант – електричкою до Ніжина за 10 грн, й звідти до Качанівки ще за 25 грн. Прямий автобус мабуть суттєво дорожче.

Такі от манівці – доїхати до Качанівки можна, але не так просто, як хотілося б.

Розклад маршруток на станції в Парафіївці. Достовірність умовна.

Інфраструктури в Качанівці особливої не помічено, проте помічено вказівник на відоме місце відпочинку „Соколиний хутір”, розташований неподалік (відоме місце зеленого туризму.). В самій же садибі є невеликий готель. У 2013 році плата за ніч становила від 50 грн. За установку наметів на території парку з нас п”ятьох узяли 50 грн. Загалом же, окрім „кемпінгу” на території садиби, навколо  є декілька великих ставків без помітного права власності на їхні заліснені береги. Вхід на територію коштує 6 грн. Крім цього, вхід до палацу – ще 10 грн (травень 2014р.) 

Також на територіє є невеликий магазинчик й, після 2013 року - "кафе-їдальня", проте мені здалось, що краще закупатись усім необхідним перед поїздкою сюди. І приїжджати або з наметами на ночівлю, або як суцільний маршрут з навколишніми парками у Тростянці та Сокиринцях (бажано - власним транспортом, громадським за день усе відвідати буде складно) Чудові місця для велопоходів.

Продрихши у Качанівці до обіду під дощем, героїчно розвели вогонь у мокрому лісі, й під вечір (!) вирушили добиратись до наступного запланованого маєтку в Сокиринцях (парк у Тростянці відпав з маршруту у зв”язку з непогодою).

Резюме. Відвідати: палацо-парковий комплекс, проживання - намети, готель на території, "Соколиний хутір", харчування - з собою бажано, транспорт - автобуси з Ніжина (через Ічню), меншою мірою з Прилук, Кєва. До Парафіївки (5 км від палацу) - з Чернігова

Бажаю вам гарної подорожі й завжди потрібної погоди :-)