Чернігів: місто для приємних прогулянок.

Місто, яке ідеально підходить тим, хто роздумує над питанням, куди поїхати з Києва на день погуляти? Старовинні церкви та монастирі Чернігова, багата історія, несподівані легенди міста, заманюючі тінню старезних дубів парки, розлогі краєвиди, вулиці Чернігова, симпатичний центр неквапливого, хоча й чималого міста, а також простота у добиранні й вибиранні роблять Чернігів надзвичайно привабливим місцем для поїздки з Києва.

Найпопулярніше місце прогулянок у Чернігові за сумісництвом є найбільшою історичною цінністю. Фактично, весь історичний центр (Дитинець) перетворено на чималий парк. Вал Чернігова, що колись захищав місто, тепер служить променадою для прогулянок, а гармати, в основному, виступають тлом фотографій (найпопулярніші фото Чернігова зроблені саме тут). Гармати на валу давно стали своєрідною візитівкою міста – колись вони тримали оборону в місцевій фортеці (хоча так жодного разу й не вистрілили), згодом відйшли “на пенсію” й служать своєрідною прикрасою міського центру. На території Дитинця в рядочок вишикувались три собори – два давньоруських і один козацький (насправді то не храм, але так відразу і не здогадаєшся). Струнка шеренга храмів – свідків багатої історії Чернігова, немов зійшла з числених листівок про місто.

Найголовніший з них, Спасо-Преображенський собор – колись головний собор Чернігово-Сіверського князівства. Один з найдавніших християнських храмів у нашій країні, зараз зберігає багато цікавого з історії Чернігова князівських часів. Діє як храм і як музей. За історію дещо перебудований, але риси давньоруської архітектури добра проглядаються за більш сучасними елементами. Цікавий для туристів як ззовні так і з середини.  

Борисоглібський собор - храм 12 ст., відновлений свого часу у давньоруських рисах. До того як його тільки не перебудовували і виглядав він схожим на більшість козацьких церков. Древній, милий якийсь на вигляд, в комплексі з усіма іншими храмами таки справляє враження «от було колись потужним місто Чернігів, раз храми з такою частотою будували».

Чернігівський колегіум – третій «храм» дитинця це, насамперед, навчальний заклад, заснований у 1700 р. за сприяння Мазепи. Проте світське й церковне в ті часи було нероздільно пов’язаним, тому й виглядає схожим більше на храм, ніж на «альма-матер».

Неподалік також знаходиться червона П’ятницька церква – ще один давній храм Чернігова (з 12. ст..) , який за історію бачив багато різного, в тому числі і власне руйнування під час війни. Відбудований, але не тому вигляді, який нагло знищила німецька бомба, а у тому, який існував в до монгольські часи – так прикольніше. Не скажу, що храм особливо вражаючий – але реконструкція якісна, можна повірити що церква давня, що вже непогано.

Якщо собори на виду в Дитинці, то будинок полкової канцелярії можна й не помітити – а у темряві її при всьому бажанні знайти важко. Солідна хатинка з 18. ст. З тих часів взагалі мало нецерковної архітектури збереглось, тому такі споруди особливо цінні. Невелика розрада тим, кому куполів та хрестів уже стало дещо забагато.  Також тут знаходяться відомі музеї Чернігова – гуляючи по парку ви натрапити то на історичний музей імені В. В. Тарновського, то на відповідні надписи на храмах, які зорієнтують що і де можна оглянути. Чернігів, він такий – його потрібно в прогулянковому режимі пізнавати

Вал з гарматами у Чернігові на тлі храмів та монастирів.

Спасо-Преображенський собор

Борисоглібський собор

П’ятницька церква  та коллегіум

Храми, крім усього, ще й цікаві музеї

Поруч із валом знаходиться,напевне, найвідоміша церква Чернігова - Катерининська, так як в силу свого розташування і красивих архітектурних обрисах систематично потрапляє до різних фотозвітів, галерей, презентацій, присвячених Чернігову. Зведена на поч. 18 ст., ефектний зразок «козацького бароко» - симетричні форми, декор, оздобленя – все справляє приємне враження. З неприємного – “військовий” намет зі злющими бабусями імені РПЦ піл її стінами. Зате вночі церква гарно підсвічується й тоді здається, що у цьому місті тільки один величний храм.

Катерининська церква

Ну а люди на території сучасного Чернігова живуть давненько – ще з неоліту. В часи давніх слав”ян тут уже був чималий культурний осередок. Назва кажуть, походить, від імені слав”янського князя Чорного. За часів Київської Русі Чернігів був процвітаючим містом, столицею найбільшого князівства й вічним конкурентом Києва за статус „головного в регіоні”. Монголи дещо (зовсім) зруйнували усе збудоване, після чого Чернігів довго приходив до тями. Встиг побувати під литовською, польською, московською, козацькою владами. І не прості люди тут жили, а дуже навіть відомі – за однією з версій саме у Чернігові похований легендарний Ілля Муромець. Окрім свідчень в билинах, існують цілком матеріальні підтвердження цієї теорії. Одна з пам”яток Чернігова – давній могильник, який дивом зберігся до наших днів. Два кургани на ньому виділяються розмірами серед інших і в одному з них знайдено зброю богатиря ростом 215 см (і це в часи, коли середній зріст людин десь так 150 см був). Оглянути ці кургани можна на місцевості, яка називається Болдині Гори. Тут же поруч знаходиться декілька монастирів, та й краєвидами місцина порадує.

Троїцький та Єлецький монастирі знаходяться дещо осторонь від центру, проте прогулянка не займає багато часу – рекомендую саме гуляти, а не підшукувати громадський транспорт. Так реально більше задоволення.

На Болдиних горах знаходиться Троїцький монастир, здається найбільший з монастирів Чернігова - відразу за вже згаданим величезним могильником та монументальним “вічним вогнем”. Ось де дійсно відчувається те, що Чернігів не тільки у князівські часи потужним містом був. Монастир будували як прямий конкурент Києво-Печерської Лаври, й за масштабами будівель та красою оздоблення виглядає він дійсно вражаюче. За невелику плату в 2 грн. можна піднятись на верхівку грандіозної дзвіниці, звідкіля долина Десни і більшість міста як на долоні розглядаються. Та і центральний храм монастиря найкраще роздивитись саме звідти. Собор та дзвіницю збудовано у 18 ст. й витримано в рисах «козацького бароко». А найдавніша частина монастиря – невелика Введенська трапезна церква, не відразу привертає увагу на тлі масштабності решти будівель. Ну і стіни монастиря нагадують фортечні за масштабами. Вночі хіба дзвіницю оглянути можна.

До ансмблю Троїцького монастиря також входить старовинна Іллінська церква (12 ст.) з відомими Антонієвими печерами – аналогами лаврських.

Поміж Болдиними горами та Валом знаходиться Єлецький Монастир – виник ще у 11 столітті, проте у 18 столітті, як і більшість древніх храмів, був суттєво перебудований у барочних рисах. Симпатичний. Також знаходиться за великою стіною. З монастирем пов’язана цікава легенда. Точніше не з монастирем, а з похованим тут таким собі Василем Дунін-Борковським, генеральним обозним Запорізького Війська і за сумісництвом – вампіром. Типовий такий вампір був – а ля Дракула, теж кровопивця, теж нетлінний, теж усі боялись і з часом таки загнали йому у серце осикового колика…  Де і як похований, інформації, звісно, не збереглось

Головний храм Троїцького монастиря

Іллінська церква

Дзвінниця Троїцького монастиря

На території Єлецького монастиря

Окрім храмів та парків,  вулиці та площі  Чернігова теж сподобаються, особливо після галасу столичного міста. Вразив музичний фонтан. Можливо він не такий величезний, як у Вінниці, не такий “багатоповерховий”, як у Франківську, але  милий, ефектний і дуже вдало урізноманітнює враження від прогулянки містом. У місті є частина забудови 19 ст. Є навіть невелика пішохідна вулиця у центрі – яке ж місто без неї? Прогулюючись містом можна натрапляти на абсолютно різні пам”ятники – від серйозних та монументальних до прикольних та дивакуватих. І зал. вокзал в Чернігові красивий.

Залізничний вокзал Чернігова

Центральна площа Чернігова

Музичний фонтан

Дивакуваті пам”ятники

Пам”ятники посерйозніше

Мазепа та кафе “Варенична” (за Шарлоткою, не плутайте) – сподобалось тому що!

Інші гендилики центру Чернігова – для різноманітності!

Чудовий книжковий магазин Інтермеццо.. та місце ночівлі “трушних бекпекерів” в 15 хвилинах ходу від центру (всього лиш перейдіть пішохідний міст).

Обласний центр завжди знайде, де притулити гостей. Щодо дешевшого житла: інтернет говорить про декілька хостелів у Чернігові та тур. базу у місті (від 70 грн.), проте їхніми послугами не користувались. Для особливо невибагливих бекпекерів – на берегах Десни (за пішохідним мостом), можна чудово собі поставити намета. З готелями в класичному розумінні цього слова роблем нема - назви легко гугляться, але особливо цікавим є місце по вулиці Шевченка, десь в районі 99-105 номерів – там поруч відразу три готелі Чернігова знаходяться. Ціна номеру для двох осіб восени 2012 р була  270-330 грн. (ціни дещо різняться, допитуйтесь по різних – не соромтесь). Сервіс нормальний. А фотки з готелю постити не буду) цензура…

  

Закладів харчування в Чернігові далеко не так багато, як у містах Західної України, проте від голоду загинути складно. З усіх кав’ярень, барів, ресторанів, фаст-фудів центральної частини міста (навіть Макдональдс для особливих гурманів є),  особливо приглянулось «Варенична» на центральній вулиці з рідкісним іменем Леніна - гарним інтер’єром, цікавим меню і офіціанткою, яка відверто мліла при вигляді людей з рюкзаками. Ще кафе-кондитерська сподобалось) десертами.

Транспорт – безліч маршруток від метро Чернігівська й одна електричка. (графік уточнюйте, дуже вже він змінюєься. В 2012 році на Київ відправлялась назад об 18.00). Залізничний вокзал поруч із автостанцією.

Резюме: оглянути: Вал, храми, монастирі, музеї, центр міста, музичний фонтан, Болдині гори. Харчування: “Варенична” та інші заклади центральної частини. Проживання: можна й без нього, якщо потрібно – готелі, кімнати відпочинку, ліс поруч з центром для справжніх туристів Добирання: маршрутками та електричкою

Гарної подорожі!