пʼятниця, 12 квітня 2013 р.

Чернігів: місто для приємних прогулянок.

Місто, яке ідеально підходить тим, хто роздумує над питанням, куди поїхати з Києва на день погуляти? Старовинні церкви та монастирі Чернігова, багата історія, несподівані легенди міста, заманюючі тінню старезних дубів парки, розлогі краєвиди, вулиці Чернігова, симпатичний центр неквапливого, хоча й чималого міста, а також простота у добиранні й вибиранні роблять Чернігів надзвичайно привабливим місцем для поїздки з Києва.

Чернігів, монастир
Найпопулярніше місце прогулянок у Чернігові за сумісництвом є найбільшою історичною цінністю. Фактично, весь історичний центр (Дитинець) перетворено на чималий парк. Вал Чернігова, що колись захищав місто, тепер служить променадою для прогулянок, а гармати, в основному, виступають тлом фотографій (найпопулярніші фото Чернігова зроблені саме тут). Гармати на валу давно стали своєрідною візитівкою міста – колись вони тримали оборону в місцевій фортеці (хоча так жодного разу й не вистрілили), згодом відйшли “на пенсію” й служать своєрідною прикрасою міського центру. На території Дитинця в рядочок вишикувались три собори – два давньоруських і один козацький (насправді то не храм, але так відразу і не здогадаєшся). Струнка шеренга храмів – свідків багатої історії Чернігова, немов зійшла з числених листівок про місто.

Найголовніший з них, Спасо-Преображенський собор – колись головний собор Чернігово-Сіверського князівства. Один з найдавніших християнських храмів у нашій країні, зараз зберігає багато цікавого з історії Чернігова князівських часів. Діє як храм і як музей. За історію дещо перебудований, але риси давньоруської архітектури добра проглядаються за більш сучасними елементами. Цікавий для туристів як ззовні так і з середини.  

Борисоглібський собор - храм 12 ст., відновлений свого часу у давньоруських рисах. До того як його тільки не перебудовували і виглядав він схожим на більшість козацьких церков. Древній, милий якийсь на вигляд, в комплексі з усіма іншими храмами таки справляє враження «от було колись потужним місто Чернігів, раз храми з такою частотою будували».

Чернігівський колегіум – третій «храм» дитинця це, насамперед, навчальний заклад, заснований у 1700 р. за сприяння Мазепи. Проте світське й церковне в ті часи було нероздільно пов’язаним, тому й виглядає схожим більше на храм, ніж на «альма-матер».

Неподалік також знаходиться червона П’ятницька церква – ще один давній храм Чернігова (з 12. ст..) , який за історію бачив багато різного, в тому числі і власне руйнування під час війни. Відбудований, але не тому вигляді, який нагло знищила німецька бомба, а у тому, який існував в до монгольські часи – так прикольніше. Не скажу, що храм особливо вражаючий – але реконструкція якісна, можна повірити що церква давня, що вже непогано.

Якщо собори на виду в Дитинці, то будинок полкової канцелярії можна й не помітити – а у темряві її при всьому бажанні знайти важко. Солідна хатинка з 18. ст. З тих часів взагалі мало нецерковної архітектури збереглось, тому такі споруди особливо цінні. Невелика розрада тим, кому куполів та хрестів уже стало дещо забагато.  Також тут знаходяться відомі музеї Чернігова – гуляючи по парку ви натрапити то на історичний музей імені В. В. Тарновського, то на відповідні надписи на храмах, які зорієнтують що і де можна оглянути. Чернігів, він такий – його потрібно в прогулянковому режимі пізнавати
Чернігів, вал
Вал з гарматами у Чернігові на тлі храмів та монастирів.

Спасо-Преображенський собор, Чернігів
Спасо-Преображенський собор

Борисоглібський собор
Борисоглібський собор

П’ятницька церква, ЧернігівIMG_0018
П’ятницька церква  та коллегіум

Чернігів стародавній
Чернігів, музейIMG_0014
Чернігів, музейIMG_0008Чернігів, музей
Храми, крім усього, ще й цікаві музеї
Поруч із валом знаходиться,напевне, найвідоміша церква Чернігова - Катерининська, так як в силу свого розташування і красивих архітектурних обрисах систематично потрапляє до різних фотозвітів, галерей, презентацій, присвячених Чернігову. Зведена на поч. 18 ст., ефектний зразок «козацького бароко» - симетричні форми, декор, оздобленя – все справляє приємне враження. З неприємного – “військовий” намет зі злющими бабусями імені РПЦ піл її стінами. Зате вночі церква гарно підсвічується й тоді здається, що у цьому місті тільки один величний храм.
Катерининська церква, Чернігів
Катерининська церква

Ну а люди на території сучасного Чернігова живуть давненько – ще з неоліту. В часи давніх слав”ян тут уже був чималий культурний осередок. Назва кажуть, походить, від імені слав”янського князя Чорного. За часів Київської Русі Чернігів був процвітаючим містом, столицею найбільшого князівства й вічним конкурентом Києва за статус „головного в регіоні”. Монголи дещо (зовсім) зруйнували усе збудоване, після чого Чернігів довго приходив до тями. Встиг побувати під литовською, польською, московською, козацькою владами. І не прості люди тут жили, а дуже навіть відомі – за однією з версій саме у Чернігові похований легендарний Ілля Муромець. Окрім свідчень в билинах, існують цілком матеріальні підтвердження цієї теорії. Одна з пам”яток Чернігова – давній могильник, який дивом зберігся до наших днів. Два кургани на ньому виділяються розмірами серед інших і в одному з них знайдено зброю богатиря ростом 215 см (і це в часи, коли середній зріст людин десь так 150 см був). Оглянути ці кургани можна на місцевості, яка називається Болдині Гори. Тут же поруч знаходиться декілька монастирів, та й краєвидами місцина порадує.

Троїцький та Єлецький монастирі знаходяться дещо осторонь від центру, проте прогулянка не займає багато часу – рекомендую саме гуляти, а не підшукувати громадський транспорт. Так реально більше задоволення.

На Болдиних горах знаходиться Троїцький монастир, здається найбільший з монастирів Чернігова - відразу за вже згаданим величезним могильником та монументальним “вічним вогнем”. Ось де дійсно відчувається те, що Чернігів не тільки у князівські часи потужним містом був. Монастир будували як прямий конкурент Києво-Печерської Лаври, й за масштабами будівель та красою оздоблення виглядає він дійсно вражаюче. За невелику плату в 2 грн. можна піднятись на верхівку грандіозної дзвіниці, звідкіля долина Десни і більшість міста як на долоні розглядаються. Та і центральний храм монастиря найкраще роздивитись саме звідти. Собор та дзвіницю збудовано у 18 ст. й витримано в рисах «козацького бароко». А найдавніша частина монастиря – невелика Введенська трапезна церква, не відразу привертає увагу на тлі масштабності решти будівель. Ну і стіни монастиря нагадують фортечні за масштабами. Вночі хіба дзвіницю оглянути можна.

До ансмблю Троїцького монастиря також входить старовинна Іллінська церква (12 ст.) з відомими Антонієвими печерами – аналогами лаврських.

Поміж Болдиними горами та Валом знаходиться Єлецький Монастир – виник ще у 11 столітті, проте у 18 столітті, як і більшість древніх храмів, був суттєво перебудований у барочних рисах. Симпатичний. Також знаходиться за великою стіною. З монастирем пов’язана цікава легенда. Точніше не з монастирем, а з похованим тут таким собі Василем Дунін-Борковським, генеральним обозним Запорізького Війська і за сумісництвом – вампіром. Типовий такий вампір був – а ля Дракула, теж кровопивця, теж нетлінний, теж усі боялись і з часом таки загнали йому у серце осикового колика…  Де і як похований, інформації, звісно, не збереглось
Троїцький монастир, ЧернігівТроїцький монастир, Чернігів
Головний храм Троїцького монастиря
Іллінська церква, Чернігів
Іллінська церква
Троїцький монастир, ЧернігівIMG_0250
Дзвінниця Троїцького монастиря
Єлецький монастир, Чернігів IMоGйко_04059408
На території Єлецького монастиря

Окрім храмів та парків,  вулиці та площі  Чернігова теж сподобаються, особливо після галасу столичного міста. Вразив музичний фонтан. Можливо він не такий величезний, як у Вінниці, не такий “багатоповерховий”, як у Франківську, але  милий, ефектний і дуже вдало урізноманітнює враження від прогулянки містом. У місті є частина забудови 19 ст. Є навіть невелика пішохідна вулиця у центрі – яке ж місто без неї? Прогулюючись містом можна натрапляти на абсолютно різні пам”ятники – від серйозних та монументальних до прикольних та дивакуватих. І зал. вокзал в Чернігові красивий.
Вокзал, Чернігів
Залізничний вокзал Чернігова
Центр черніговаIMG_0186
Центральна площа Чернігова
Фонтан Чернігова
Музичний фонтан

Чернігів, гноми
Дивакуваті пам”ятники


Чернігів, ШевченкоIMоGйко_04059416
Пам”ятники посерйозніше


Чернігів, МазепаФото0098
Кафе черніговаФото0097
Мазепа та кафе “Варенична” (за Шарлоткою, не плутайте) – сподобалось тому що!

Кафе чернігова IMG_1684
Інші гендилики центру Чернігова – для різноманітності!

книгарня ЧерніговаФото0100
Чудовий книжковий магазин Інтермеццо.. та місце ночівлі “трушних бекпекерів” в 15 хвилинах ходу від центру (всього лиш перейдіть пішохідний міст).

Обласний центр завжди знайде, де притулити гостей. Щодо дешевшого житла: інтернет говорить про декілька хостелів у Чернігові та тур. базу у місті (від 70 грн.), проте їхніми послугами не користувались. Для особливо невибагливих бекпекерів – на берегах Десни (за пішохідним мостом), можна чудово собі поставити намета. З готелями в класичному розумінні цього слова роблем нема - назви легко гугляться, але особливо цікавим є місце по вулиці Шевченка, десь в районі 99-105 номерів – там поруч відразу три готелі Чернігова знаходяться. Ціна номеру для двох осіб восени 2012 р була  270-330 грн. (ціни дещо різняться, допитуйтесь по різних – не соромтесь). Сервіс нормальний. А фотки з готелю постити не буду) цензура…
  
Закладів харчування в Чернігові далеко не так багато, як у містах Західної України, проте від голоду загинути складно. З усіх кав’ярень, барів, ресторанів, фаст-фудів центральної частини міста (навіть Макдональдс для особливих гурманів є),  особливо приглянулось «Варенична» на центральній вулиці з рідкісним іменем Леніна - гарним інтер’єром, цікавим меню і офіціанткою, яка відверто мліла при вигляді людей з рюкзаками. Ще кафе-кондитерська сподобалось) десертами.

Транспорт – безліч маршруток від метро Чернігівська й одна електричка. (графік уточнюйте, дуже вже він змінюєься. В 2012 році на Київ відправлялась назад об 18.00). Залізничний вокзал поруч із автостанцією.

Резюме: оглянути: Вал, храми, монастирі, музеї, центр міста, музичний фонтан, Болдині гори. Харчування: “Варенична” та інші заклади центральної частини. Проживання: можна й без нього, якщо потрібно – готелі, кімнати відпочинку, ліс поруч з центром для справжніх туристів Добирання: маршрутками та електричкою

Гарної подорожі!