понеділок, 15 серпня 2011 р.

Ужгород: столиця Закарпаття.

30. 12.2009 – 4. 01.2010
Маршрут поїздки: Київ – Мукачеве – Нижній Бистрий – Хуст – Берегове – Нижній Бистрий – Ужгород - Київ.

Мандруючи Закарпаттям, оминути Ужгород просто неможливо – тут на вас чекають старовинна архітектура й потужна фортифікація, помпезні собори й цікаві музеї, своєрідна кухня й відчутна екзотичність в усьому. Навесні місто потопає в цвітінні магнолій та сакури, а восени сповнюється ароматом свіжозібраного винограду. А "Деца у нотаря" змусить довго й смачно насолоджуватись колоритним закарпатським гумором.


Ужгород


Ужгород, це ще один приємний куточок “майже Європи” на заході країни: повсюди старі ошатні будиночки, мощені бруківкою вулиці, мальовничі закутки - місто з своїм духом, своєрідністю, індивідуальністю. Містечко не велике, як для обласного центру, проте приємне. Особливо нас, затятих гуляк,  порадувала солідна пішохідна частина в центрі міста – є де розгулятись, щоб автотранспорт в спину не дмухав. У порівнянні з іншими обласними центрами усе відчутно компактніше (хоч стара архітектура й не менш помпезна) - даються взнаки невеликі розміри міста. Виноградники на подвір"ях можна побачити усюди від передмість до самого центру – тільки невелика історична частина якось без них обходиться. Кажуть, найкраще сюди приїжджати наприкінці березня – коли місто покрите цвітом магнолій та сакури.

Що ж тут можна подивитись? В першу чергу - замок, замок і ще раз замок!!! Хоча ззовні далеко не мальовничий й на диво не фотогієнічний, проте він класний. Повноцінна фортеця 16 ст. з добре збереженими бастіонами, куртинамии й цитаделлю (чи то палац – цитаделлю я називаю за схожість). На території об’ємний обласний краєзнавчий музей (історичні, природничі, тематичні та інші зали) з досить хорошим набором експонатів (особисто я на довго в кімнаті зброї завис), обладнані підземелля з «приємними» артефактами середньовіччя - знаряддями тортур, дегустаційна зала, й просто багато місця щоб погуляти-повештатись. З стін відкривається широка панорама на Ужгород та околиці, найбільш цікавою складовою якої є музей архітектури під стінами фортеці (хатинки-церквинки карпатського стилю).
 

Замок в Ужгороді
Стіни та бастіони.


Замок в Ужгороді
 
IMG_7191
Башта-бастіон та місток до цитаделі.


Замок в Ужгороді
IMG_7225
Ззовні та з середини.


Замок в Ужгороді

Цитадель-палац-музей.




Музей Архітектури в Ужгороді
Музей архітектури під стінами замку (на фото – Шелестівська церква 1777 року).

Замок є надзвичайно цікавим об”єктом, проте своєрідною візитівкою міста став не він, а розташований поруч кафедральний собор 1646 року (що плавно переходить в бібліотеку – колишню резиденцію єпископа місцевого). Прямуючи до замку, це прекрасне творіння сакральної архітектури стовідстотково не оминуть увагою ваші погляди та об”єктиви. Розташований у пішохідній частині костел теж своїми коріннями впирається кудись у 15 ст., й виглядає приємно, готично та фотогієнічно. Пішохідна частина взагалі приємна (центральна вулиця по місцевому зветься - Корзо), й блукання старими вулицями, пасажами та дворикам подарує вам безліч позитивних емоцій. Найбільш примітними, на мій погляд, є споруди ратуші й філармонії (на набережній річки Уж.)

Собор в Ужгороді
 

Собор в Ужгороді
IMG_7274
Греко-католицький кафедральний собор та колишня резиденція єпископа.


Костел в Ужгороді
IMG_7273
Костел у центрі і підйом на замкову гору.


Центр Ужгорода
IMG_7264

Центр Ужгорода
 IMG_7269

Корзо в Ужгороді
Вулицями міста (на останній фотці видніється ратуша).

Синагога в Ужгороді
Синагога в мавританському стилі

Добиратись до Ужгорода з Києва найкраше прямим поїздом – через значну відстань до міста, інші транспортні засоби не матимуть тієї ефективності та економності, як звичайна залізниця. З Києва бігає з пів. десятка поїздів протягом дня, також є потяги з інших міст (Одесса, Сімферополь, Чернівці, Харків, Львів, Куп”янськ, всюдисуща Москва). У серпні 2011 р. плацкарт коштував 110 грн., купе – 160. Присутнє активне автобусне сполучення з районами – у другій половині дня активність помітно нижча (та і цілком можливі сюрпризи типу – нема автобуса, нема місць, нема квитків). Помічено, що місцеві автостанції можуть спокійно продавати квитки з місцями на прохідні рейси (звісно що, місць на місці не виявиться). Також на вокзалах й у містах вештається велика кількість циган – тому рекомендую гледіти за своїми речами. Доречі, в Ужгороді новий блискучий зал. вокзал, збудований в якості воріт країни - показових перед Європою (яка тут зовсім вже поруч). Автостанція поруч із зал. вокзалом.

Вокзал в Ужгороді
Залізничний вокзал Ужгорода.

І як же без харчування?! Помічаю, що відвідування генделиків з краєзнавчою метою стає самостійною складовою програми поїздок. Варіант, коли їжа - це виключно обслуговуючий поїздку елемент, якому приділяється мало уваги уже не проходить!! Якщо ми вже кудись приїхали то треба куштувати місцеві делікатеси й насамперед щось таке чого у інших місцях знайти не зможемо) Де ж ми від’їдали животики в Ужгороді? Спочатку засіли в неназваній кафешці під замком, оскількм всі найбільш привабливі заклади в центрі були знову ж таки забиті туристами (серед них найбільш зацікавив «Вертеп» - дуже вже непоганий інтер’єр в народному стилі). . В піцерії же йти якось не цікаво – стандартні всі вони). Кафешка маленька, проте страви смачні (хоча й з меню в наявності було не більше 20%). Знову набрали якихось незрозумілих назв і знову не пошкодували про це! Ще була кав’ярня «Тотем», що приємно здивувала великим наборов смачних десертів і різних чайно-кавових напоїв та аксесуарів для процесу. В перервах між генделиками попивали глінтвейн який готували прямо на площі міста у величезному чані на дровах!!

Але, я б рекомендував дещо інше. Найбільш відомою в Ужгороді є культова та легендарна "Деца у нотаря". Наразі цей заклад окупував вершину в моєму особистому рейтингу "генделиків" України, потіснивши звідти не кого-небудь, а "Старий Млин" у Тернополі. А все завдяки гумору! настільки веселого й насиченого приколами місця бачити ще не доводилось, на оглядини всього реально йдуть години. Ну і - годують смачно.  Тому - це найкраще місце для харчування в Ужгороді, якщо ви там вперше чи ще не були.


Деца у Нотаря


Деца у Нотаря



Деца у Нотаря


Деца у Нотаря


Деца у Нотаря

Приколи з "Деци", дуже невелика їх частка
В якості сувенір прихопив пляшку місцевого коньяку (не велика екзотика в решті України, але – чим ближче до виробника тим він ж якісніший).

Резюме. Відвідати – замок з музеями, музей архітектури, вулички та собори у центрі міста, генделик “Деца у нотаря”. Добирання – поїзди з Києва. Харчування – Окрім "Деци", інші кафешки центральної частини міста. У святкові дні у місті шариться величезна кількість туристів.

Гарної подорожі!