Батурин – відроджена гетьманська столиця!
Маршрут “Вільна подорож Гетьманщиною”: Київ-Бахмач-Батурин-Конотоп-Глухів-Шостка-Новгород-Сіверський-Київ, 29.04 – 01.05. 2012
За часів Мазепи Батурин називали «містом сорока церков», потім зрівняли з землею, згодом відбудували, забули, і знову відбудували! Як після цих усіх перипетій виглядає Батурин дізнавались протягом останньої подорожі! Поїхали з нами до відродженої з небуття столиці гетьмана Мазепи, тим більше – подивитись там таки є на що ;-)
-->
Останніми роками назва міста Батурин часто миготіла в новинах, історичних та туристичних повідомленнях, путівниках, розмовах про цікаві місця України. Ще до недавнього часу колишня гетьманська столиця була повністю забутою, а архітектурні пам’ятки стояли зруйновані або занедбані. Стараннями колишнього президента ситуація змінилась і у невеличкому селі Чернігівщини з’явилось декілька дуже привабливих туристичних об’єктів. Мова йде про відреставрований палац гетьмана Розумовського, збудовану на фунтаментах минулого оборонну цитадель гетьмана Мазепи, будинок генерального судді Кочубея, Воскресенську церква-усипальниця Кирила Розумовського та декілька пам’яток калібром поменше. Разом усе це формує Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця», на сайті якого багато цікавої інформації щодо пам’яток, експозицій та інших корисностей щодо Батурина - http://www.baturin-capital.gov.ua/ Історичні справки можна знайти там само або нагуглити де інде. А враження і рекомендації – читайте далі
Батурин вразив масштабом пам’яток і рівнем їх відбудованості. Цитадель виглядає дещо штучно (якось не пасує оборонній фортеці бути такою новенькою і сяючою, але то я вже придираюсь))), але враження справляє дуже сильні – повноцінна і масштабна дерев’яна оборонна споруда з високими стінами, баштами, ровом, бойовим ходом за стіною, гарматами…. Можливо і не все там вийшло достеменно історично, але виглядає ефектно і яскрава, і взагалі – реконструкції такого масштабу в Україні ще не проводились. На території знаходиться музей археології у відбудованому палаці, діюча дерев’яна церква, підбірка гармата і якорів (!) та помпезний пам’ятник жертвам батуринської різні. Загалом, фортеця є повинна сподобатись любителям історії, фортифікації, красивих місць та просто чогось цікавого.
Дерев”яна фортеця гетьмана Мазепи
Внутрішня територія фортеці: церква,палац,гармати, монумент
Поруч із фортецею знаходиться церква-усипальниця Кирила Розумовського, збудована на початку 18 ст., у якій до сих пір знаходиться поховання цього, далеко не найгіршого, гетьмана.
Церква-усипальниця Розумовського
Палац Розумовського розташований на деякій відстані від фортеці, проте майже поруч із трасою Київ-Москва. Піша прогулянка асфальтованою дорогою через село від фортеці до палацу займає хвилин 15 (персонал фортеці дуже здивувався питанню «як пройти до палацу»? – мабуть сюди виключно своїм ходом приїжджають). Палац розкинувся на значній території, яка зараз дивує своєю доглянутістю та естетичністю. Мені особисто здавалось, що десь так має виглядати підхід до Версалю. Влітку буде ще яскравіше – на території багато троянд, які зараз тільки-тільки розростаються. Крім основного плацу є ще 2 чималеньких флігелі. Кажуть, усередині відновлено розкішеі інтер’єру палацу, проте туди пускають виключно екскурсії групами від 5 чоловік.. А нас усього двоє було, і прибитись теж не було до кого…. Так що подивимось нутрощі палацу наступного разу.
Палац гетьмана Розумовського
Зате побували усередині будинку головного судді Лівобережжя - Кочубея, де розмістився невеликий музей козацьких часів. Особливо сподобалась величезна козацька люлька, чималенька пічка та інтимна переписка Мазепи.
Будинок генерального судді Кочубея
Козацькі артефакти
Грандіозна люлька та інтимна переписка Мазепи з Мотрею Кочубеївною
Інтер”єри будинку
Поруч із музеєм знаходиться пасіка імені Петра Прокоповича – відомого пасічника з цих місць, іменем якого цілий галузевий інститут у Києві названо (мабуть дійсно широко відомий у вузьких колах чоловічок). Про Прокоповича, як особистість, знаю мало, але пасіка його імені дуже весела – дивіться самі.
Пасіка імені Прокоповича
Доповнюють враження чудові краєвиди на долину річки Сейм! У теплі пори року можна поєднати культ. програму з відпочинком на його берегах. За містом знаходиться Батуринський Миколо-Крупицький монастир, але без власного транспорту туди незручно добиратись (9 км). До речі, незважаючи на святкові дні – відвідувачів у Батурині було обмаль. А дарма…
Щодо інфраструктури – з нею у селі відверто не дуже. Палац та фортецю відгрохали, а бабусю з пиріжками та кавою неподалік посадити забули… Один гастрономчик з дуже обмеженим асортиментом (хлібних та молочних виробів там не виявилось) бачили біля автостанції. Ще у кіоску з магнітиками під палацом було 2 пляшки «кока-коли» на продаж - оце мабуть і вся торгівля у місті. Врятували власні запаси води (тому раджу при поїздці до Батурина запасатись усім необхідним). Можливо, сезон відвідувачів ще не розпочався?? Але швидше, що місцеве населення абсолютно не розуміє вигоди життя біля туристично привабливих об’єктів і не поспішає цим користуватись! На сайті заповідника є контакти трьох кафешок, але де їх шукати ми не помітили, там де пролягали шляхи наших прогулянок нічого подібного не було… З сувенірами краще – є по кіоску біля палацу та фортеці, але вибір теж не вельми широкий. На в’їзді у Батурин з траси знаходиться готель чималих розмірів (на своїй шкурі його не випробували, на відміну від кімнат відпочинку конотопського вокзалу).
Власним транспортом потрапити до Батурина елементарно – пам’ятки знаходяться фактично поруч з московською трасою, а от при добиранні власними силами є певні складнощі! Найвигідніше їхати швидкісною електричкою до Бахмача чи Конотопа й там пересідати на автобус. Автобуси що там, що там – є, але що там, що там – їх не густо. Переїзд електропоїздом з Києва до Бахмача коштує нині (травень 2012) 15-25 грн в залежності від дня та типу електрички (квитки заздалегідь купуйте – по вихідних напрямок перевантажений). Поїздами – дорожче. Автобус Бахмач-Батурин – 12 грн., Батурин-Конотоп - 9 грн Підходять автобуси до Осіча чи Коропа з Бахмача (але питайте водіїв чи в касах – маршрути різні можуть бути). Ще у Бахмачі досить складно знайти автостанцію, хоча вона поруч із зал. вокзалом, проте абсолютно ніяк не позначена – краще спитайте місцевих де її шукати.. У Конотопі потрібно перейти площу перед зал. вокзалом і пройтись метрів 500 по дорозі прямо, попри невеликий парк (який рохташується з правого боку.). Є можливість їхати напряму (відчутно дорожче, звісно що) автобусами з Києва до Глухова чи Коропа (АС Дарниця), чи чим набудь іншим, що зловите по московській трасі!
Назад виїхати можна з автостанції Батурина, або спинивши необхідний автобус у місті чи на зупинці на виїзді з міста. Траспорт ходить до 6-ї години. Далі –автостоп або проходячі автобуси десь здалека. Місцеві автобуси мають звичку не ходити іноді, тому не дивуйтесь – якшо-шо…
Розклад автостанцій Конотопа (на Батуринському напрямку) та Бахмача (увесь), травень 2012
Розклад автостанції Батурина (травень 2012)
Резюме. Оглянути – Палац Розумовського, Фортецю Мазепи, Будинок Кочубея, Церкву-усипальню Розумовського, деякі дрібніші цікавинки, краєвиди долини річки Сейм. Добирання: залізницею до Бахмача чи Конотопа, далі маршрутками, чи – автобусами/автостопом по трасі Київ-Москва. Проживання – готель «Фортеця» у Батурині, кімнати відпочинку на зал. вокзалах Бахмача і Конотопа. Харчування – з собою :-)
Гарної подорожі!!!