Жванець: форпост на мальовничій скелі!

Вільна подорож Поділлям, травень 2010. Маршрут: Київ – Львів – Тернопіль – Бучач – долина Стрипи – Русилів – Язлівець – Борщів – Кудринці – долина Збруча – Завалля – Панівці – Окопи – долина Дністра – Ісаківці – Жванець – Кам’янець-Подільський – Хмельницький – Меджибіж – Хмельницький – Київ ( у кого – Сімферополь, у кого – Городок ).

Замок у Жванці чудово підходить під вираз “романтичні руїни”, мальовничості йому додає саме гармонія з навколишнім пейзажем. Старовинний костел та новітня фортифікація доповнять враження від цієї дуже симпатичної місцини.

До Жванця ми приблукали під кінець дня, відвідавши перед тим Кудринці та Окопи. Село знаходиться на шляху Кам”янець-Чернівці на в’їзді в Хмельницьку область з боку Чернівецької області й зовсім поруч з межею Тернопільської області. Розташування – мальовничі скелясті береги Дністра та річки Жванчик, дозволяє звисока дивитись на усі навколишні області. Добратись з Кам”янця можна весь день з автовокзалу (або стопити на Чернівецькому напрямку). Генделик типу “Варенична”, помічений, проте не досліджений практично (візуально-цілком придатний для ”підкріпитись”). Про запас є декілька продуктових крамничок.

У Жванці  збереглось кілька старих – і не дуже, зруйнованих – і не дуже, пам’яток. Є руїни фортеці (реально можна одну башту і підземну галерею оглянути – ще дві башти стали сарайчиками у місцевих жителів), кілька дотів і старий вірменський костел у непоганому стані... ну і ще якісь не ідентифіковані старезні напівзруйновані приміщення типу складів. Найбільша цінність Жванця, як на мене, не руїни, а краєвиди!! Пейзажі чудові і з фортеці і на фортецю. Одна-єдина вціліла башта відзначається прекрасною фотогієнічністю – особливо з протилежного берегу Жванчика. Якщо спуститись вниз до річки, то башта перетвориться на романтичні, милуючі око руїни на вражаючій скелі над водою!

Найбільшу відомість Жванцю принесла війна Богдана Хмельницького, штаб польського короля поступово перетворився в пастку, у якій полягла більшість війська Речі Посполитої! Від повного розгрому поляків врятували хитрощі й підкупи татар. Увіковічення пам”яті про ці події можна спостерігати на місцевій автобусній зупинці. Ще більш ніж століття Жванець періодично ставав ареною військових дій, а отже фортифікація у ньому жила. Вірменський костел, що дуже добре зберігся у центрі села, теж входив до оборонної системи міста й мав такі-сякі укріплення навколо. Оборонність спричинила майже повну відсутність архітектурних прикрас. Нещодавно костел відновив роботу у якості храму.  

Поруч з фортифікацією середньовічною розташувалась фортифікація більш сучасна – дот передвоєнних часів (оборонятись під час останньої війни йому доля не випала – німці просто сюди не пішли, напрям геть не стратегічний був). Нажаль, прохід у середину надійно зачинений. Взагалі, околиці Жванця насичені дотами (один з них до сих пір “контролює” міст через Дністер) – сліди передвоєнного прикордонного статусу місця.

Після довгого мандрівного дня, річка Жванчик, на відміну від нереально брудного Дністра, викликала нестримне бажання в неї залізти – що ми і зробили, уххх...як на світ переродились – після двох днів пішо-маршруточних мандрів купання в річці це кайф!!! Далі на черзі - автостоп до Кам’янця і прогулянки нічним містом, але це вже зовсім інша історія.

Фортеця у Жванці

Вірменський оборонний костел

Радянська естетика на місцевій зупинці: увіковічення козацької слави.

Резюме. Жванець – ідеальне місце для зупинки, мандруючи між Кам”янцем та Хотином. Добирання – маршрутками з тих же Кам”янця чи Хотина (З Кам”янця – більше транспорту). Харчування: генделик “Варенична” та магазинчики (чи ринок). Місто затримає вас на годинку-другу, в залежності відкількості вибраних ракурсів для споглядання/фотосесій.

Щасливої Вам дороги!